Простій через обстріли та руйнування: коли запроваджують і як оплачують
В умовах воєнного стану підприємство може опинитися в ситуації, коли через обстріли, руйнування виробничих потужностей, пошкодження обладнання або інші об’єктивні обставини роботодавець тимчасово не може забезпечити працівників роботою. Трудове законодавство передбачає для таких випадків механізм простою.
Простій не означає звільнення працівника чи припинення трудових відносин. Йдеться про тимчасову зупинку роботи через обставини, які перешкоджають її виконанню. Якщо простій виник не з вини працівника, закон встановлює гарантії щодо його оплати.
Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці роз’яснило, як застосовуються ці норми у разі вимушеного зупинення виробництва через збройну агресію.
Що таке простій за КЗпП
Визначення простою міститься у статті 34 Кодексу законів про працю України.
Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Отже, ключовою ознакою простою є саме зупинення роботи через обставини, які не дають можливості продовжувати її у звичайному режимі.
Стаття 34 КЗпП також передбачає, що у разі простою працівники за їх згодою, з урахуванням спеціальності та кваліфікації, можуть бути переведені на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі чи організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу чи організацію в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Простій через руйнування підприємства під час війни
Під час воєнного стану причиною зупинення роботи можуть стати наслідки збройної агресії — зокрема руйнування виробничих потужностей.
У Держпраці пояснили, що у разі руйнування виробничих потужностей роботодавець об’єктивно втрачає можливість забезпечувати працівників роботою, тому на підприємстві має бути запроваджений режим простою.
При цьому сам по собі факт дії воєнного стану не є простоєм. Для застосування цього механізму має існувати фактична зупинка роботи, спричинена відсутністю необхідних організаційних або технічних умов, невідворотною силою чи іншими обставинами, які відповідають визначенню статті 34 КЗпП.
Тобто значення мають конкретні обставини на підприємстві, а не лише загальний правовий режим воєнного стану.
Чи звільняють працівника під час простою
Запровадження простою саме по собі не припиняє трудових відносин.
Працівник залишається у трудових відносинах із роботодавцем. Як зазначила Держпраці у своєму роз’ясненні щодо руйнування виробничих потужностей, режим простою передбачає збереження робочого місця та трудових відносин.
Таким чином, простій є тимчасовим режимом на період, коли роботодавець не може забезпечити виконання роботи, а не підставою для автоматичного припинення трудового договору.
Як оплачується простій не з вини працівника
Основне правило встановлює стаття 113 КЗпП.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду або посадового окладу.
Саме на це правило звернула увагу й Держпраці, роз’яснюючи ситуацію із руйнуванням виробничих потужностей через збройну агресію.
Отже, дві третини тарифної ставки або окладу — це встановлена КЗпП мінімальна гарантія для часу простою не з вини працівника.
При цьому Кодекс говорить саме про тарифну ставку або посадовий оклад. Тому формулювання про «дві третини середньої заробітної плати» для загального випадку простою було б неправильним.
Коли під час простою зберігається середній заробіток
Стаття 113 КЗпП передбачає окреме правило для випадку небезпечної виробничої ситуації.
За працівником зберігається середній заробіток, якщо простій виник унаслідок виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров’я працівника або людей, які його оточують, чи для навколишнього природного середовища, і така ситуація виникла не з вини працівника.
Тому правило про оплату у розмірі не нижче двох третин окладу не можна автоматично застосовувати абсолютно до всіх випадків простою.
Для правильного визначення розміру виплат необхідно враховувати конкретну причину та обставини зупинення роботи.
Коли час простою не оплачується
КЗпП окремо встановлює, що час простою з вини працівника не оплачується.
Таким чином, для оплати принципове значення має встановлення того, чи була вина працівника у виникненні простою.
Якщо працівник у зупиненні роботи не винен, діє передбачена статтею 113 КЗпП гарантія щодо оплати.
Чи потрібно працівникові повідомляти про початок простою
За статтею 113 КЗпП про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.
Тобто обов’язок працівника повідомити про простій стосується ситуацій, коли він виникає на його робочому місці і не був запроваджений для всього підприємства або структурного підрозділу.
Простій і призупинення трудового договору — різні механізми
Простій не слід ототожнювати з призупиненням дії трудового договору в умовах воєнного стану.
Простій регулюється, зокрема, статтями 34 та 113 КЗпП. Під час простою трудові відносини продовжуються, а КЗпП встановлює правила оплати такого періоду.
Натомість призупинення дії трудового договору регулюється статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
За чинною редакцією цієї статті, призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою та тимчасове припинення працівником виконання роботи у зв’язку зі збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.
Таким чином, для призупинення трудового договору недостатньо лише того, що роботодавець не може надати роботу. Має бути виключена можливість виконання обов’язків обома сторонами.
Під час призупинення дії трудового договору роботодавець не зобов’язаний виплачувати працівникові заробітну плату, здійснювати гарантійні та компенсаційні виплати, крім сум, які належали працівникові на день призупинення.
Водночас призупинення дії трудового договору, як і простій, саме по собі не припиняє трудових відносин.
Скільки може тривати призупинення трудового договору
У 2025 році правила призупинення дії трудових договорів були змінені.
Станом на вересень 2026 року за ініціативою однієї зі сторін призупинення може здійснюватися сукупно на строк не більше 90 календарних днів протягом дії воєнного стану, враховуючи строки його продовження.
За згодою сторін цей строк може бути продовжений понад 90 календарних днів, але не довше ніж до дня припинення або скасування воєнного стану.
Також закон встановлює, що призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням.
Якщо роботодавець вирішує достроково скасувати призупинення, він повинен за 14 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
Що потрібно врахувати роботодавцю і працівнику
Якщо внаслідок руйнування виробничих потужностей підприємство фактично не може забезпечити працівників роботою, Держпраці вказує на необхідність запровадження режиму простою.
За загальним правилом такий простій не з вини працівника оплачується в розмірі не нижче двох третин тарифної ставки або посадового окладу зі збереженням трудових відносин.
Водночас кожну ситуацію необхідно оцінювати з урахуванням конкретних обставин. Якщо причиною простою стала виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або людей навколо нього чи для довкілля, і вона виникла не з вини працівника, стаття 113 КЗпП передбачає збереження середнього заробітку.
Окремо від простою законодавство воєнного часу передбачає можливість призупинення дії трудового договору, але для застосування цього механізму збройна агресія повинна виключати можливість виконання передбачених трудовим договором обов’язків як роботодавцем, так і працівником.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
