Просування росіян у напрямку Оріхова сповільнилося через затяжні зустрічні бої на Гуляйпільському напрямку

Наступ російських військ у смузі 5-ї загальновійськової армії угруповання «Восток» на Гуляйпільському напрямку суттєво сповільнився. Попри залучення значних резервів, командуванню РФ не вдається відновити темпи просування для швидкого виходу на ближні підступи до Оріхівського району оборони ЗСУ з сходу та північного сходу.

Про це у своєму аналітичному огляді від 27 липня 2026 року повідомив військовий оглядач Костянтин Машовець (канал «Zvиздец Мангусту»).

за даними експерта, передові частини 5-ї армії РФ втягнулися в затяжні зустрічні бої практично по всій смузі наступ. На цьому напрямку командування противника залучило підрозділи 127-ї мотострілецької дивізії, 57-ї та 60-ї окремих мотострілецьких бригад, 305-ї артилерійської бригади, а також частини 35-ї армії, 76-ї десантно-штурмової дивізії, 40-ї окремої бригади морської піхоти та до чотирьох полків територіальних військ.

Замість масованих штурмів із застосуванням важкої бронетехніки, російські війська переходять до тактики інфільтрації — спроб проникнення дрібних піхотних груп (по 3–4, рідше 6–8 осіб) у бойові порядки ЗСУ. Для збільшення глибини проникнення противник активно використовує легку автомобільну техніку, мотоцикли та баггі. Спроби наступати більшими групами (до 15–20 осіб) за підтримки 1–2 одиниць бронетехніки фіксуються рідко.

У результаті бойові дії перетворилися на зустрічні бої дрібних піхотних груп у тактичній зоні шириною від 5,5 до 20 кілометрів — на відтинку від Нового Запоріжжя на півночі до Луговського на півдні. Бої за окремі позиції, споруди та лісосмуги відбуваються в умовах відриву від основних сил та відсутності суцільної лінії фронту.

Окремі групи противника фіксуються в районі Новоселівки, Чарівного, Воздвижівки, Зарічного та Нового Запоріжжя. Водночас українські військові утримують позиції північніше Мирного, а також у районах Залізничного, Святопетрівки, Варварівки та Добропілля.

За оцінкою Машовця, після захоплення Гуляйполя російські підрозділи внаслідок півторамісячних боїв змогли просунутися на захід у бік Оріхова лише на 7–8 км (на окремих ділянках — до 10 км), а на північ — у середньому на 4–5 км.

Серед факторів, які стримують наступ противника, оглядач виділяє:

• вразливість системи матеріально-технічного забезпечення окупантів через удари українських БпЛА;

• необхідність підрозділів 5-ї армії РФ одночасно наступати на північ уздовж річки Гайчур (напрямок Гуляйполе — Добропілля) для прикриття власного правого флангу від можливих контратак ЗСУ;

• контратакувальні дії українських сил у смугах сусідніх 36-ї та 29-й армій РФ, що змусило командування окупантів перегруповувати резерви для закриття прогалин у власній обороні;

• необхідність вести наступ у зоні, яка постійно розширюється по фронту, що призводить до розпилення сил російського угруповання.