Протести в Європі - це вершина айсбергу, який ми не хотіли помічати

Фото ілюстративне

На сьогоднішніх ефірах довелося пояснювати, що протести по усій Європі – це наслідок глобального тренду, який вже років сім як набирає обертів. Просто не всі це відслідковують, зважаючи на концентрацію уваги навколо нашої війни.

Головна зміна, яка відбувається – це тотальне розірвання суспільного договору, який діяв у більшості країн – від Латинської Америки до Європи. І коли запалений сірник призводив до багатотисячних мітингів і протестів.

Якщо коротко, то люди в світі більше не впевнені, що політичні системи працюють в їхніх інтересах. У Чилі це стало очевидним ще 2019 року. У Колумбії – під час протестів 2021-го, те саме було у Кенії та Бангладеш – у 2024-му. Тепер цю ж проблему проходять у Європі та США.

Не знайшов ніяких світових досліджень щодо вимірювання середньої температури по палаті, коли агресія стає домінуючою реакцією на злам розкладу, який існував раніше. Думаю, якби такий графік існував би, то ще десь у 2019-му ми б побачили суттєву зміну настроїв у різних суспільствах і на різних континентах.

Раніше система виглядала десь так: ти гарно вчишся в школі, досягаєш результатів, потім отримуєш освіту – і маєш шанс на роботу, яка не тільки покриватиме базові витрати, але й здатна забезпечити купівлю житла та розширення пакету потреб середнього класу – відпочинок, подальше виховання дітей, покращення соціальних умов.

Тобто наступне покоління мало би жити в умовах, значно кращих, ніж попереднє. А сплата податків гарантувала безбідну старість.

Але це зламалося. Освіта стала не визначальною. Інфляція навпаки стала галопуючою, а молоде покоління не відчуває віри в майбутнє. Бо тепер заробити на власна квартиру з одночасним утриманням сімʼї стає практично нездійсненною мрією. І на цьому фоні починає прогресувати тотальна недовіра до політиків, які просто не здатні приборкати цю глобальну хвилю.

У багатьох країнах – різні приводи для бунтів. Але спільне в них – повстання проти системи, яка вже зламалась. Хоч виходу із ситуації, як все налагодити, не придумав ніхто. І тут є дуже погана новина – до влади можуть приходити ще більші популісти, які обіцятимуть все виправити. Але це глобально ситуацію ще більше може загострити.

Так, я тут свідомо опускаю моменти, які зараз горять нам. Це й російські інформаційні кампанії, які у Європі тільки підживлюють «пожежі», і потенційний прихід правих, які гратимуть на настроях і намагатимуться очолити бунти. Просто хочу зафіксувати, що світ в принципі звернув з дороги нормальності вже давно. I щоб його полагодити, потрібні десятиліття.

Про це те, що цей світ матиме ще більше викликів уже написали і Валерій Пекар і Олег Саакян. У мене тепер питання до нашої стратегії, чи готові ми на додачу до війни прорахувати ще й такі подальші потрясіння?

Опубліковано з дозволу автора. Оригінал.