Він пройшов шлях від кулеметника та бойового медика до головного сержанта роти, вступав у ближні бої та ризикував життям під хмарами ворожих дронів. Віталій із Дубенщини на позивний "Корд" — воїн 104-ї бригади ТрО з Рівненщини. Попри численні поранення, контузії та можливість залишитися в тилу, він продовжує заводити піхоту на позиції, евакуйовувати побратимів під дроновими обстрілами та навчати молодих воїнів. Про ціну кожного кроку на фронті та сучасну "війну дронів" - далі.

У цивільному житті — завзятий мисливець, у війську з 2023 року — досвідчений воїн. Віталій розпочинав службу звичайним кулеметником з РПК, згодом став бойовим медиком, а нині обіймає посаду головного сержанта роти. Своє перше серйозне бойове зіткнення з ворогом пам'ятає до найменших деталей — тоді їхня група потрапила в оточення.

Перше зіткнення з противником було в мене дуже таке моцне. 11 чоловік в оточення. Ну і контакт відповідно був самий ближчий — це там 5–10 метрів. Три противника знищив в окопі в себе і два за бруствером, - розповідає Віталій «Корд», воїн 104-ї бригади ТрО.

Ставши бойовим медиком, "Корд" укомплектовував підрозділ та навчав побратимів не боятися крові й надавати домедичну допомогу. Ризикуючи власним життям, він неодноразово виходив на евакуацію, долаючи пішки кілометри під прицілом ворожих безпілотників, аби витягнути з-під обстрілів поранених та повернути додому полеглих героїв.

На сьогоднішній день я вивіз багато і двохсотих, і трьохсотих, навіть не з мого підрозділу. Був випадок: зібрав групу на евакуацію, 3 км в одну сторону за годину пройшли, забрали тіло і на евакуаційних тачках вивозили. Було чотири чоловіки — двох мінялися, пройшли, помінялися, щоб не застоюватися на чистому полі, - каже Віталій «Корд».

Попри офіційні обмеження через поранення, сержант відмовляється відсиджуватися в тилу і продовжує особисто заводити піхоту на найнебезпечніші позиції.

Я маю обмеження по пораненню і право не виконувати певні задачі. Ну але я їх виконую. Я не для того прийшов в армію, щоб сидіти десь в тилу і казати: "В мене є бумажка". Це не про мене. Головне — збереження життя. На сьогоднішній день війна дронова, і дуже велику роль грає переміщення, - каже воїн.

Найбільшою мотивацією та стимулом тримати стрій для воїна залишається родина. Історія Віталія — це приклад незламності та високого обов'язку українського воїна. Воїна, який щодня робить усе можливе, аби наблизити нашу спільну Перемогу.

Читайте також: 36 КАБів та 90 днів в окопах: боєць з Дубна про те, як подолав страх війни (ВІДЕО)