Путін поставив Росії рекордне завдання: Кремль вимагає знайти 409 тисяч людей для війни проти України – Financial Times

Кремль посилює тиск на російські регіони через дедалі гострішу проблему з поповненням армії, яка воює проти України. 

За даними Financial Times, російська влада визначила на 2026 рік масштабну ціль — залучити близько 409 тисяч нових військовослужбовців за контрактом. Однак із кожним місяцем виконувати цей план стає складніше, тому місцевих чиновників дедалі активніше змушують шукати охочих для відправлення на фронт.

Проблема для Кремля полягає в тому, що величезний кадровий ресурс Росії вже не забезпечує Москві автоматичної переваги на полі бою. Високі втрати російської армії змушують постійно набирати нових людей, причому значна частина нових контрактників відразу спрямовується на поповнення підрозділів, які вже зазнали втрат, замість формування повноцінного резерву.

Financial Times зазначає, що російська влада намагається уникнути повторення масштабної мобілізації 2022 року. Тоді оголошення призову спричинило значний суспільний резонанс і втечу сотень тисяч росіян за кордон. Володимир Путін, як і раніше, не поспішає оголошувати нову загальну мобілізацію, намагаючись компенсувати дефіцит військових контрактною системою.

Замість прямого оголошення мобілізації Кремль перекладає значну частину відповідальності на регіональні адміністрації. Місцеві чиновники отримали фактичні квоти щодо кількості людей, яких необхідно залучити до армії. За інформацією FT, представники влади та силових структур чинять дедалі більший тиск на потенційних кандидатів.

Масштаб проблеми демонструють і фінансові стимули. Російська влада пропонує новим контрактникам багатомільйонні виплати. У деяких регіонах загальний розмір одноразових бонусів може сягати 4,5 мільйона рублів, що за нинішнім курсом становить приблизно 56 тисяч доларів. Проте навіть такі суми вже не гарантують необхідної кількості добровольців.

Саме тому система набору поступово стає жорсткішою. За даними, наведеними Financial Times, у Росії фіксують випадки рейдів на робочі місця та затримань чоловіків на вулицях із подальшим доставленням до військкоматів. Активісти стверджують, що людей можуть схиляти до підписання контрактів під тиском.

Особливу увагу російська влада приділяє категоріям населення, які легше піддаються адміністративному або фінансовому впливу. Серед потенційних кандидатів опиняються боржники, люди, які перебувають під слідством або мають проблеми із законом, а також ті, хто нещодавно проходив строкову службу.

У деяких регіонах представники влади проводять із такими людьми спеціальні «розмови» вдома або на робочих місцях. Формально це може подаватися як інформування про можливість військової служби, однак правозахисники та активісти вказують на дедалі більший адміністративний тиск.

Financial Times також звертає увагу на те, що проблема не обмежується лише чоловіками призовного віку. У Росії почали активніше перевіряти військово-облікові дані людей, чиї професійні навички можуть бути корисними для армії. Серед тих, хто отримував відповідні повідомлення, були й жінки з медичною та фармацевтичною освітою.

Водночас російська армія продовжує зазнавати значних втрат. За оцінками західних урядів, російські бойові втрати за весь період повномасштабної війни вже наближаються до пів мільйона загиблих військовослужбовців. Окремі західні оцінки вказують на понад 30 тисяч російських втрат на місяць. Саме високий рівень втрат створює постійний тиск на систему комплектування.

Російське командування змушене використовувати нових військових насамперед для підтримання чисельності вже задіяних на фронті частин. Це означає, що навіть значний потік контрактників не обов'язково перетворюється на стратегічний резерв, який Москва могла б використати для масштабного наступу.

Показовими є й дані щодо темпів російського просування. Москва заявляла про захоплення понад 2200 квадратних кілометрів української території в першій половині 2026 року. Водночас оцінка Інституту вивчення війни була значно скромнішою: із врахуванням українських контратак чистий територіальний приріст Росії становив лише близько 81 квадратного кілометра.

Таким чином, російська ставка на кількісну перевагу має дедалі вищу ціну. Для підтримання навіть нинішніх темпів наступальних дій Кремлю потрібно постійно знаходити нових людей. Але резерв добровольців скорочується, а фінансові стимули вже не забезпечують необхідного результату.

Ще одним тривожним сигналом для російської системи є зростання кількості випадків дезертирства. За даними правозахисної організації Peace Plea, щонайменше 28 тисяч людей у Росії були засуджені за залишення військових частин. Водночас внутрішні документи, які аналізувалися українськими аналітиками, можуть свідчити про те, що реальна кількість таких випадків є значно більшою.

На цьому тлі в російському суспільстві посилюються побоювання щодо нової мобілізації. Частина громадян пов'язує можливість такого рішення з майбутніми виборами до Державної думи. Деякі росіяни вже заздалегідь перевіряють можливість виїзду за кордон, побоюючись повторення ситуації осені 2022 року, коли після оголошення мобілізації різко зріс попит на авіаквитки та автомобільні маршрути для виїзду з країни.

Для Кремля це створює складну дилему. Відкрита мобілізація могла б швидко збільшити кількість людей, доступних для армії, але водночас здатна спричинити серйозні внутрішньополітичні наслідки. Саме тому Москва намагається максимально довго використовувати контрактну систему та перекладати відповідальність за пошук людей на регіони.

Водночас російська влада не відмовляється від масштабних військових планів. Проблема полягає в тому, що для їх реалізації потрібні не лише техніка та озброєння, а й постійний приплив особового складу. Якщо темпи набору знизяться, російські підрозділи можуть почати відчувати дедалі гостріший дефіцит людей.

Військові експерти, яких цитує FT, звертають увагу на ще одну суперечність російської стратегії. Чим більшою стає армія, тим складніше Москві ефективно використовувати всю її чисельність на полі бою. Велика кількість військових не гарантує швидкого просування, якщо сили розтягнуті на широкому фронті, а втрати залишаються високими.

Для України це означає, що кадрова політика Росії залишається одним із ключових факторів подальшого розвитку війни. Кремль продовжує намагатися компенсувати втрати за рахунок нових контрактників, але ціна такого поповнення зростає, а методи вербування стають дедалі жорсткішими.

Фактично Володимир Путін намагається вести війну без політично небезпечної для себе нової мобілізації. Саме тому російська система дедалі глибше залучає регіональну владу, силові структури та фінансові стимули до пошуку людей для армії.

Якщо Росія не зможе забезпечувати заявлений темп набору, перед Кремлем постане вибір між скороченням масштабів наступальних операцій та значно непопулярнішим рішенням про нову мобілізацію. Поки Москва намагається уникнути другого сценарію, але встановлена на 2026 рік ціль у 409 тисяч нових контрактників демонструє, наскільки масштабною стала потреба російської армії в людських ресурсах.