Прем’єр Словаччини заявив, що їде до москви, бо хоче віддати шану червоноармійцям, які визволяли Словаччину від гітлерівських окупантів. Так пояснив конче необхідний його візит до Московії.
Подібне заявляють й інші прихвостні неогітлера.
Але, щоб віддати таку шану, очільнику цієї держави варто було б поїхати краще до Києва! Бо Словаччину якраз і звільняв Український фронт.
Як журналіст не раз чула розповіді про це ветеранів, героїв — земляків з України! І саме переважна більшість українців заплатила за це своєю кров’ю і життям. Як і мої діди. Тому не втримуюсь, щоб не здійснити лікбез усім фіцам, хто мчить до Кремля:
— Визволення Словаччини від нацистських окупантів у 1944–1945 роках здійснювали війська 2-го та 4-го Українських фронтів Червоної армії.
2-й Український фронт відіграв ключову роль, зокрема під час Братиславсько-Брновської наступальної операції, 4-й Український фронт брав участь у боях на півночі та сході Словаччини, зокрема під час Карпатсько-Ужгородської та Західнокарпатської операцій.
У визволенні Словаччини, як й інших держав ЄС, брали участь війська, до складу яких входили численні українці, що воювали в лавах Червоної армії.
9 мільйонів солдатів і офіцерів з України воювало у складі Червоної армії, яка визволила від гітлерівської чуми Європу і Словаччину зокрема.
І таку шану червоноармійцям можна віддати в кожному селі чи місті України, бо саме тут стоять обеліски мільйонам загиблих українських солдатів та офіцерів, учасників партизанських загонів і національно-визвольних рухів.
В українські села і міста повернулись одиниці чоловіків — загинуло сотні! Тисячі! Мільйони!
І я від імені нащадків цих мільйонів маю моральне право це заявити, бо з нашої родини П’ЯТЕРО таких червоноармійців, яким він поїхав вклонитись чогось до москви, віддали життя за Перемогу у Другій світовій війні! На трьох синів отримали їхні мати і батько похоронки. Серед них мій дід Квасюк Сидір і двоє його братів — Сергій і Яків. У матері Глафирії від цього розірвалось серце. А дід Семен осліп…
І така доля у таких самих нащадків, як і я — мільйонів українців. Прошу всіх пом’янути їх у ці дні!
Ціле покоління українських сімей не знало слова «дідусь», бо всі вони лежали в могилах героїв… А якщо і повернулись — то скалічені, без рук та ніг.
Але сьогодні у нас, нащадків мого, інших дідів, якийсь енкаведешний вишкребок вкрав Перемогу, та ще й влаштовує цей обман на весь світ! І є ті, навіть у Європі, США, які підіграють йому у цьому.
Від імені нащадків заявляю: неогітлер не може виступати від імені мого, інших мільйонів полеглих у тій страшній війні дідів — Героїв!
Бо він затіяв такий же геноцид, як і Гітлер проти всіх нас, українців, онуків і правнуків героїв тієї війни.
Він — міжнародний злочинець, і на нього чекає Нюрнберг!
І всі, хто зараз полізуть з ним на трибуну цього цинічного шоу — співучасники рашизму!
А рашизм — фашизм!
І чогось мені здається, а я багато чого в цьому світі вже знаю, що на Луб’янці, в ДУ-У-У-ЖЕ засекречених кабінетах лежать ДУ-У-У-ЖЕ вагомі «папочки-досьє» компромату на ось таких «сонцепоклонників» путлера, яких так тим компроматом «дьоргають», що чоловік готовий був мало не пішки йти до московії!
Переконана, весь цей клуб «любітєлєй пу», від США до ЄС і далі — це гарно замаскована агентура кадебістів.
Як їх туди, навіть перших осіб держав, заманили — бабками, бабами чи бухлом, то вже інша тема. Але компромат там на них точно є!
Бо на вербуванні, повірте, «превосходно» знаються потомки чекістів! Але вони нічого спільного не мають із героїнями, бо ті, хто стріляв у їхні спини у «заградзагонах», — «шкури енкеведешні», здається, так їх називали!
Вічна пам’ять реальним Героям! Слава їхнім потомкам у Силах оборони України! Ось де честь, совість і правда цієї епохи!
Перемогли фашизм — переможемо і рашизм!
Тетяна Редько,
заслужений журналіст
України