Райрада пішла, а кози залишилися…
Іронічний погляд
До редакції «Нового Дзвону» читач надіслав фотографію з одного із сіл колишнього Тальнівського району. Разом із нею – короткий, але промовистий підпис: «Колись тут вирішували долю району. Тепер тут господарюють кози».
І справді, світлина говорить більше, ніж десятки офіційних звітів. На дверях ще висить табличка «Тальнівська районна рада Черкаської області», а з-під дверей виглядає козячий зад . Своєрідний новий «керівник» приміщення. Іронія долі. Колись у цих стінах рахували бюджети, приймали рішення, розпоряджалися майном і переконували людей, що все під контролем. Минули роки. Районної ради вже немає. А будівля, схоже, знайшла нове призначення – стайня. Мимоволі згадується багаторічна голова Тальнівської районної ради і адміністрації Валентина Любомська. За освітою – бухгалтер. Людина, яка, здавалося б, мала добре знати ціну кожної бюджетної гривні та кожного комунального об’єкта. Та бухгалтерія, як бачимо, вийшла цікава. Активи району поступово перетворилися на руїни, де тепер комфортніше почуваються свійські тварини, ніж люди. Хтось запитає: а що можна було зробити? Та хоча б елементарне – передати приміщення громадам, здати в оренду підприємцям, облаштувати соціальні чи культурні простори, зрештою продати через відкритий аукціон. Будь-який із цих варіантів приносив би кошти до місцевого бюджету, а не пилюку на занедбаних стінах. Натомість сьогодні ми маємо пам’ятники безгосподарності. Кажуть, Валентина Любомська нині живе спокійним і забезпеченим життям. Насолоджується заслуженим відпочинком, доглядає заміський маєток, має час навіть для модних стрижок і фарбування свого песика. Що ж, одні після влади залишають людям руїни, а собі – комфортне життя. А от громадам залишилися будівлі, у яких тепер мешкають кози. Символічно, чи не так? Кажуть, історія любить іронію. Іноді вона навіть не потребує коментарів. Достатньо просто поглянути на стару вивіску районної ради, під якою замість чиновника сьогодні визирає козячий зад.
Можливо, саме ця світлина стане найкращим звітом про те, як окремі управлінці «господарювали» майном району.
Бо одні після влади залишають школи, підприємства й нові можливості. А після інших залишаються лише таблички на дверях… і кози.
Олекса МУДРИЙ
Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію