Реформу АРМА мають довести до кінця: державі потрібен ще один механізм управління стратегічними активами

Реформа Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), що набула чинності у 2026 році, стала однією з найважливіших інституційних реформ у сфері управління арештованими активами. Законодавець усунув низку системних недоліків, які роками викликали критику з боку бізнесу, експертного середовища та міжнародних партнерів: конкурси стали прозорішими, були встановлені більш жорсткі вимоги до потенційних управителів, посилено механізми контролю.

Однак практика застосування нового законодавства майже одразу виявила іншу проблему, яка, схоже, не була повною мірою врахована під час розроблення реформи. Йдеться вже не про окремі процедурні недоліки роботи АРМА, а про значно ширше питання: чи завжди передача стратегічного підприємства новому управителю є найкращим способом збереження його економічної вартості?

Хто після конкурента?

Одним з найважливіших результатів реформи АРМА, стала заборона передачі арештованих підприємств їхнім прямим конкурентам. Ця норма усунула очевидний конфлікт інтересів, коли конкурент отримував доступ до комерційної інформації, виробничих процесів, контрактів, клієнтської бази та стратегічних планів іншого учасника ринку. 

Це рішення було правильним і необхідним. Проте воно одночасно поставило нове питання. Якщо конкурент більше не може бути управителем, то хто тоді здатний професійно управляти великим виробничим підприємством?

Залишаються лише дві категорії потенційних управителів. Перша — професійні учасники відповідного ринку, які майже завжди є конкурентами. Друга — компанії, що формально відповідають кваліфікаційним вимогам, але не мають практичного досвіду управління подібним бізнесом. 

Наприклад, саме з цією проблемою зіткнулася АРМА під час конкурсу щодо IDS Ukraine ("Моршинська", "Миргородська"). Чи може компанія, яка ніколи не управляла підприємством харчової промисловості, міжнародними брендами, складною логістикою, експортними операціями та багаторівневою системою дистрибуції, ефективно керувати бізнесом з багатомільярдним оборотом? Це питання стосується не лише IDS Ukraine. Воно однаково актуальне для будь-якого великого виробничого підприємства, банку, енергетичної компанії, металургійного комбінату чи іншого стратегічного активу.

І саме тут виникає значно важливіше питання: чи повинна держава взагалі в усіх випадках шукати нового управителя? Адже метою управління арештованими активами є не зміна менеджменту як самоціль. Головне завдання держави — зберегти економічну вартість активу до остаточного вирішення кримінального провадження, забезпечити безперервність роботи підприємства, захистити робочі місця, надходження податків та інтереси держави.

Саме такий підхід дедалі частіше застосовують розвинені країни. 

Міжнародний досвід: державний контроль

Попри відмінності у законодавстві розвинених країн, їх об’єднує спільний принцип: пріоритетом держави є збереження ринкової вартості активу, а не формальна заміна його управителя. У світі давно розуміють, що цінність бізнесу визначається не тільки нерухомістю чи цехами. Величезну роль відіграють "нематеріальні" фактори: команда, досвід менеджменту, репутація, стабільні зв’язки з постачальниками, банками та партнерами. Позбувшись цих нематеріальних чинників, компанія миттєво втрачає левову частку своєї ринкової вартості. З огляду на це іноземні аналоги АРМА зазвичай вкрай обережно ставляться до зміни чинної управлінської команди й не шукають їй заміну без нагальної потреби.

Найвідомішим прикладом є історія футбольного клубу Chelsea після британських санкцій проти Романа Абрамовича у 2022 році. Після замороження активів держава фактично перебрала контроль над клубом, але проводити конкурс чи шукати стороннього управителя не стала. Причина очевидна: Chelsea — це надскладний організм із тисячами контрактів, сотнями працівників, міжнародними зобов’язаннями та відлагодженими процесами. Спроба призначити "людей зі сторони" неминуче призвела б до розриву угоди зі спонсорами, судів і падіння вартості клубу. Тому британський регулятор (OFSI) пішов іншим шляхом. Управління залишили за діючою професійною командою, а держава взяла на себе лише фінансовий нагляд через спеціальний ліцензійний режим. Як наслідок, Chelsea зберег операційну стабільність, справно платив податки й зарплати, виконував контракти та зрештою був проданий новому інвестору без втрати ринкової цінності.

Схожа логіка діє й у США. У межах федеральної програми Asset Forfeiture американські суди та правоохоронці не поспішають змінювати управління бізнесом лише через арешт активів. Якщо  компанія працює, платить податки та зберігає робочі місця, а менеджмент не є безпосереднім учасником злочинної діяльності, операційне управління залишають за ним. Замість силової зміни керівництва застосовують судові обмеження, фінансовий моніторинг, незалежний аудит або призначення корпоративного наглядача, який контролює бізнес, але не втручається в його щоденні процеси. Показовий кейс компанії Roust, одного з найбільших алкогольних дистриб’юторів і логістів. Під час розслідування щодо одного з бенефіціарів американські органи не шукали стороннього управителя. Суд запровадив обмежувальний режим (Restraining Order), чинний менеджмент продовжив роботу під наглядом незалежного монітора, а бізнес працював без збоїв, сплачував податки та повністю зберіг свою вартість до фіналу процесу.

Цікавою є і французька модель. Під час роботи з арештованими бізнесами Агентство AGRASC насамперед дбає про збереження їхньої економічної вартості. Якщо йдеться про складні виробництва чи високотехнологічні компанії, заміна професійної команди створює більше ризиків, ніж її збереження. Тому французи роблять акцент на фінансовому контролі, аудиті, судовому нагляді та обмеженні дій фігурантів проваджень, а не на пошуку нових керівників. Показовою є практика щодо підприємств концерну Alstom, які фігурували у справах про корупцію. Суди арештовували корпоративні права для забезпечення штрафів, але не чіпали професійне керівництво. Управління машинобудівними чи енергетичними заводами потребує вузьких інженерних знань, яких немає у жодного універсального управителя. Завдяки цьому французька держава контролювала фінанси без руйнування операційної моделі. Це дозволяло захистити інтереси правосуддя, колективу, кредиторів та всієї економіки.

Попри відмінності між британською, американською та французькою моделями, всі вони виходять із спільного принципу: Держава не повинна руйнувати працюючий бізнес лише тому, що його активи перебувають під арештом.

Спочатку оцінюється, який спосіб управління краще збереже економічну вартість підприємства. Якщо професійний менеджмент забезпечує стабільну роботу компанії, створює робочі місця, виконує договірні зобов’язання та сплачує податки, держава нерідко залишає його працювати, істотно посилюючи фінансовий, корпоративний та судовий контроль. Інакше кажучи, змінюється не менеджмент. Змінюється система контролю.

Саме цей підхід, на нашу думку, і має стати предметом наступного етапу розвитку українського законодавства.

Чого бракує українському законодавству

Тут і проявляється головна прогалина чинної моделі управління арештованими активами.

Після реформи АРМА фактично отримала лише один універсальний інструмент управління корпоративними правами — передачу активу новому управителю за результатами конкурсу. Безумовно, цей механізм є необхідним і має залишатися основним для більшості активів.

Однак міжнародна практика свідчить, що для окремих категорій стратегічних підприємств він далеко не завжди є оптимальним.

Йдеться не лише про складність пошуку професійного управителя для великого бізнесу, а про об’єктивну спроможність самої АРМА реалізувати чинну модель управління щодо всіх арештованих активів держави. За даними Transparency International Ukraine, АРМА отримало понад 94 тисячі арештованих об’єктів. З них понад 60 тисяч так і не передані управителям, хоча щонайменше 20 тисяч мають високий економічний потенціал. Десятки тисяч активів, які могли б наповнювати бюджет та зберігати свою вартість, роками простоюють без діла 

Обмеженість власних ресурсів визнають і в самому Агентстві. Під час засідання антикорупційного комітету ВР 15 липня 2026 року представники АРМА заявили про так звану "пропускну спроможність". За їхніми словами, через брак кадрів і фінансування відомство здатне проводити лише близько 60 конкурсів на рік.

Виникає проста математична суперечність. Якщо Агентство опрацьовує 60 об’єктів на рік, а лише перспективних активів понад 20 тисяч, то на їх передачу знадобляться сотні років. І це без урахування постійного надходження нових арештованих об’єктів.

Очевидно, що проблема давно вийшла за межі ефективності окремого конкурсу. Йдеться про системну невідповідність між масштабними завданнями АРМА та реальними інструментами, які має у своєму розпорядженні Агентство.

І саме тому відповіддю на цю проблему має як збільшення кількості конкурсів так і диверсифікація механізмів управління.

Для абсолютної більшості активів конкурсна модель повинна залишатися базовою. Однак для окремої категорії стратегічних підприємств, які вже успішно функціонують, мають професійний менеджмент, стабільно сплачують податки та не потребують антикризового управління, держава повинна отримати можливість застосовувати інший інструмент.

Не йдеться про відмову від державного контролю. Навпаки, йдеться про те, як змінити, розширити та вдосконалити моделі контролю. Такий механізм не вимагатиме проведення складних конкурсних процедур, підготовки конкурсної документації, залучення великої кількості працівників АРМА та багатомісячного визначення управителя.

Це дозволить Агентству зосередити свої кадрові ресурси саме на тих активах, які справді потребують передачі новому управителю, а щодо стратегічних підприємств забезпечити головне — безперервність роботи бізнесу та збереження його економічної вартості.

Однак виникає закономірне питання. Хто тоді здійснюватиме контроль? Відповідь, на нашу думку, вже частково міститься у чинному законодавстві. Контроль над сплатою податків, виплатою дивідендів та виконанням фінансових обов’язків не обов’язково має здійснювати саме АРМА. Ці функції значною мірою вже сьогодні належать Державній податковій службі України. Відповідно до підпункту 19-1.1.52 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також за господарськими товариствами, 50% і більше акцій (часток, паїв) яких перебувають у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100%.

Тобто сама концепція такого державного фінансового контролю вже існує. Фактично йдеться лише про її поширення на випадки, коли корпоративні права підприємства перебувають під арештом та передані в управління АРМА. Більше того, практика свідчить, що ДПС уже має досвід здійснення такого контролю. Зокрема, саме податковим органом було стягнуто до державного бюджету дивіденди за 2022–2023 роки ПрАТ «МЗМВ «Оскар», яке входить до групи IDS Ukraine. Правомірність цього рішення наразі оскаржується у судах. Водночас сам факт його ухвалення свідчить, що саме ДПС вже здійснює відповідні контрольні функції та володіє необхідними інституційними інструментами.

Якщо законодавець чітко визначить відповідні повноваження, саме Державна податкова служба могла б забезпечувати контроль за своєчасною сплатою податків, правильністю нарахування та виплати дивідендів, повнотою виконання податкових обов’язків та іншими фінансовими показниками діяльності підприємств, корпоративні права яких передані в управління АРМА.

У такій моделі АРМА не потрібно буде дублювати функції інших державних органів. Вона зосередиться на управлінні арештованими активами та контролі за виконанням умов управління, тоді як фінансовий контроль здійснюватиме орган, для якого така діяльність є профільною. Саме так побудована система у багатьох країнах світу, де держава розподіляє повноваження між різними органами, а не намагається покласти весь обсяг функцій на одну установу.

Другий етап реформи АРМА

Реформа АРМА зробила конкурсні процедури більш прозорими, посилила вимоги до управителів і створила дієві запобіжники від зловживань. Однак вона залишила АРМА фактично з одним універсальним інструментом управління: конкурсом з пошуку нового управителя. Практика показала, що цього недостатньо для великих стратегічних підприємств, управління якими потребує унікальної галузевої експертизи. Недостатньо для підприємств, які багато років успішно працюють, мають професійний менеджмент, виконують міжнародні контракти та щороку сплачують сотні мільйонів гривень податків.

Зрештою, недостатньо навіть для самої АРМА. Саме Агентство визнає, що його реальна спроможність становить близько 60 конкурсів на рік, і жодне збільшення штату саме по собі не здатне розвʼязати питання, якщо єдиним способом управління складним активом залишатиметься тривала конкурсна процедура. Тому наступним логічним кроком розвитку реформи має стати розширення інструментарію АРМА. 

Йдеться не про відмову від конкурсної моделі. Вона повинна залишатися основним способом визначення управителя для більшості арештованих активів. Однак для окремої категорії стратегічних підприємств держава повинна отримати ще один законодавчий механізм — режим контрольованого управління.

За цієї моделі підприємство продовжує працювати під керівництвом чинного менеджменту, однак одночасно запроваджується значно жорсткіший державний нагляд. АРМА здійснює контроль над виконанням умов управління, суд — забезпечує належний процесуальний нагляд, незалежний аудитор контролює фінансову дисципліну, а Державна податкова служба, як спеціалізований орган, забезпечує контроль за своєчасною сплатою податків, виплатою дивідендів та виконанням інших фінансових обов’язків.

Кейс IDS Ukraine показав, що реформа АРМА не потребує перегляду. Вона потребує завершення. Якщо парламент надасть державі ще один, альтернативний механізм управління стратегічними підприємствами, Україна отримає систему, яка відповідатиме не лише європейським стандартам прозорості, а й найкращим міжнародним практикам збереження економічної вартості арештованих активів.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER и WhatsApp, страницу в Facebook и в Instagram, X чтобы быть в курсе самых важных событий.