Ремонт за 542 тисячі гривень дав чоловікові право на половину подарованого дружині будинку: ВС пояснив, коли вкладення дають право на частку

Будинок, отриманий у подарунок від матері, за загальним правилом належить лише тому з подружжя, кому його подарували. Однак ситуація може змінитися, якщо під час шлюбу в нерухомість вклали значні кошти, провели капітальний ремонт і реконструкцію, а її вартість істотно зросла. У такому разі суд може визнати майно спільною сумісною власністю подружжя.

Саме такий спір розглянув Верховний Суд, залишивши в силі рішення про визнання за колишнім чоловіком і дружиною права власності на половину будинковолодіння за кожним.

Чому сам факт дарування не став вирішальним і які докази допомогли чоловікові відстояти свою частку – далі в матеріалі «Судово-юридичної газети».

Суть спору: дружині подарували будинок, але чоловік заявив про значні вкладення

Згідно матеріалів справи № 152/214/21 сторони перебували у шлюбі з 1998 року. У листопаді 2007 року дружина отримала від матері в подарунок житловий будинок загальною площею 63,2 кв. м. За законом така нерухомість належала їй на праві особистої приватної власності. Але, як заявляв чоловік, він упродовж кількох років працював за кордоном, зокрема на сезонних роботах у Росії, заробляв гроші та переказував їх родині. Ці кошти використовували для поліпшення будинку.

Крім фінансової участі, чоловік посилався і на власну працю під час проведення робіт. Йшлося не лише про косметичний ремонт. У будинку облаштовували опалення, водопостачання та каналізацію, змінювали покрівлю, електропроводку й вікна, утеплювали приміщення, а також проводили реконструкцію та добудову.

У 2018 році подружжя розлучилося і не дійшло згоди щодо майна. Чоловік звернувся до суду, вимагаючи визнати будинок спільною сумісною власністю та визначити частки колишнього подружжя. Колишня дружина заперечувала проти позову і наголошувала, що будинок подарували саме їй, а тому має залишатися її особистою власністю.

Також сторона відповідачки ставила під сумнів докази використання коштів чоловіка на ремонт і реконструкцію та посилалася на відсутність дозволів на проведення окремих робіт.

Що встановила експертиза

Важливе значення у вирішення спору відіграв висновок судової будівельно-технічної експертизи. За оцінкою експерта, вартість будинку до проведення робіт становила 32 тис. 972 грн, тоді як після поліпшень її визначили на рівні 560 тис. 414 грн. Вартість реконструкції, капітального ремонту та добудов становила 542 тис. 116 грн. Тобто, за час шлюбу нерухомість істотно змінилася, а її ринкова вартість суттєво зросла.

Водночас експерт дійшов висновку, що поділ домоволодіння в натурі неможливий. Це означало, що будинок не можна фізично розділити між колишнім подружжям на окремі частини відповідно до визначених часток.

Що вирішив суд першої інстанції

Шаргородський районний суд Вінницької області 30 грудня 2025 року частково задовольнив позов чоловіка. Суд визнав будинок об’єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя та визначив за кожним право власності на 1/2 частку. Водночас вимоги щодо поділу рухомого майна суд не задовольнив, оскільки наданих доказів було недостатньо, щоб установити, коли та за які кошти придбали відповідні речі.

Вінницький апеляційний суд 16 квітня 2026 року залишив рішення без змін. Колишня дружина подала касаційну скаргу до Верховного Суду. Вона наполягала, щоб будинок залишався її особистою власністю, а докази не підтверджували належним чином ані джерел фінансування робіт, ані внеску чоловіка в поліпшення нерухомості. Також відповідачка оскаржувала визначення рівних часток та посилалася на неможливість фізичного поділу будинку.

Висновок Верховного Суду: подароване майно може стати спільним

Верховний Суд не знайшов підстав для того, щоб скасувати рішення попередніх інстанцій і залишив касаційну скаргу без задоволення.

Головною для вирішення спору стала частина перша статті 62 Сімейного кодексу України. Вона передбачає, що майно, яке належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, може бути визнане спільною сумісною власністю, якщо за час шлюбу його вартість істотно збільшилася внаслідок спільних трудових або грошових затрат чи затрат другого з подружжя.

Отже, самого факту проведення ремонту недостатньо. Потрібно встановити, що поліпшення істотно збільшили вартість майна, а таке збільшення стало наслідком відповідних грошових або трудових вкладень.

У цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дослідили документи про заробітки чоловіка за кордоном, банківські операції, відомості про перекази, показання свідків і висновок експертизи. Оцінивши докази в сукупності, вони дійшли висновку, що чоловік не лише мав відповідні доходи, а й вкладав власні кошти та працю в поліпшення домоволодіння.

Верховний Суд погодився з такою оцінкою. Доводи жінки про недостатність доказів фактично зводилися до вимоги повторно їх перевірити та переоцінити. Однак стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України обмежує повноваження касаційного суду: він перевіряє правильність застосування норм права, але не встановлює заново обставини справи та не визначає, які докази мають перевагу.

Окремо Верховний Суд відхилив аргумент про неможливість поділу будинку в натурі. Якщо фізично виділити частки не можна, це не перешкоджає визначенню часток у праві власності. Оскільки суди визнали будинок пільною сумісною власністю, а підстав для відступу від рівності часток не встановили, за кожним із колишнього подружжя залишилося право на 1/2.

Не змінили результату й заперечення щодо відсутності дозволів на реконструкцію: Верховний Суд зазначив, що встановлені поліпшення не надають об’єкту ознак самочинного будівництва.

Ця постанова показує, що договір дарування не завжди є остаточною відповіддю на питання, кому належить нерухомість після розлучення. За певних обставин майно, яке спочатку було особистою власністю дружини або чоловіка, може бути визнане спільним. Однак для цього недостатньо довести лише факт спільного проживання, ремонту чи зростання ринкової вартості будинку. Важливо підтвердити істотність поліпшень і те, що вони стали результатом конкретних грошових або трудових вкладень.

У цій справі вирішальним стало поєднання фінансових документів, показань свідків та експертного висновку. Водночас неможливість фізично поділити будинок не означає, що один із колишнього подружжя автоматично втрачає право на частку. Якщо є законні підстави визнати нерухомість спільною сумісною власністю, суд може визначити частки у праві власності, навіть коли поділити сам об’єкт у натурі неможливо.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.