Резерв+ або штамп у паспорті: ЄС визначив, як українці доводитимуть право на тимчасовий захист
У березні 2022 року, реагуючи на безпрецедентні виклики повномасштабного російського вторгнення, Рада Європейського Союзу активувала Директиву 2001/55/EC про тимчасовий захист. Цей крок дозволив мільйонам українців отримати негайний та безперешкодний доступ до житла, ринку праці, медичної допомоги та освіти без проходження тривалих та складних процедур розгляду заяв на отримання класичного статусу біженця. Наразі захист офіційно пролонговано до 2028 року.
Однак через «тривале збереження воєнного стану та необхідність підтримки оборонного потенціалу України» було ухвалене рішення Ради ЄС 2026/1912.
Отримання прав та пільг на території ЄС для осіб, які підлягають мобілізації, віднині прямо залежить від дотримання ними військового законодавства України. Європейська Комісія опублікувала офіційні роз’яснення (у форматі відповідей на поширені запитання — FAQs), які детально визначають, як національні органи держав-членів мають перевіряти цей новий критерій прийнятності.
Суть Рішення Ради ЄС 2026/1912
Головна юридична зміна, закріплена у статті 2 рішення Ради 2026/1912, полягає в тому, що для новоприбулих осіб право на тимчасовий захист пов’язується з необхідністю підтвердити, що вони залишили Україну законно та з дотриманням військових обов’язків, а за потреби — надати докази такого статусу.
Ця норма суттєво змінює принцип розподілу тягаря доказування в міграційному праві. Європейська Комісія прямо зазначає: тягар доказування виконання військових обов’язків або наявності законних підстав для виїзду з України повністю покладається на особу, яка звертається за наданням тимчасового захисту.
Водночас у преамбулі роз’яснень МЗС та європейських інституцій зазначається важливий застережний принцип: впровадження цих критеріїв здійснюється без шкоди для компетенції та законодавства України стосовно виконання військових обов’язків, але також без шкоди для права Союзу та фундаментальних прав людини. Це означає, що європейські органи не перебирають на себе функції українських ТЦК та СП, а лише здійснюють верифікацію наданих офіційних документів чи фактів.
Перший рівень верифікації: презумпція легального виїзду та «правило кордону»
Європейська Комісія запропонувала логічну та дворівневу схему перевірки новоприбулих осіб. Перший рівень базується на презумпції правомірності дій органів державної влади України. Якщо українська прикордонна служба випустила особу з країни під час дії воєнного стану, європейські органи виходять із припущення, що такий виїзд був повністю законним та здійснювався з дотриманням військових обов’язків.
Проте процесуальне оформлення цієї презумпції кардинально відрізняється залежно від того, яка саме держава приймає заявника.
Категорія А: Держави-члени ЄС, що мають спільний сухопутний кордон з Україною (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія)
Для цих країн процедура верифікації є максимально спрощеною. Самого факту безпосереднього перетину державного кордону з території України через офіційний пункт пропуску достатньо для підтвердження права на тимчасовий захист.
Європейські органи виходять із того, що перевірка підстав для виїзду в умовах воєнного стану здійснюється Державною прикордонною службою України відповідно до національного законодавства (зокрема Указу Президента «Про введення воєнного стану», законів про мобілізацію та Правил перетинання державного кордону, затверджених Постановою КМУ № 57). Якщо українські прикордонники дозволили виїзд, країна-сусід вважає критерій прийнятності виконаним і надає статус захисту без витребування додаткових довідок.
Категорія Б: Держави-члени ЄС, що не мають спільного кордону з Україною (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія тощо)
Для країн «другої лінії» ситуація є складнішою. Оскільки заявник спочатку перетинає кордон суміжної держави, а вже потім прямує далі, доказом легальності виїзду для неї є наявність офіційного виїзного штампа українських прикордонних органів у закордонному паспорті.
Проте на практиці виникає серйозна проблема: українські прикордонники не завжди систематично проставляють виїзні штампи в паспорти громадян України, особливо за наявності біометричних документів. З огляду на це Єврокомісія сформулювала кілька важливих рекомендацій:
- Українцям, які планують отримати тимчасовий захист у країнах, що не межують з Україною, наполегливо рекомендується особисто звертатися до українських прикордонників під час проходження контролю з проханням проставити фізичний виїзний штамп у паспорт.
- Часове обмеження (правило 90 днів). За загальним правилом, дата на виїзному штампі має бути не ранішою ніж за 90 днів до моменту подання заяви про отримання тимчасового захисту в країні призначення. Це обмеження корелюється з правом на вільне пересування в межах Шенгенської зони (90 днів протягом 180-денного періоду).
- Якщо 90-денний строк пропущено, заявник має право надати докази того, що затримка відбулася через надзвичайні та об’єктивні обставини, які завадили йому звернутися за захистом вчасно.
Другий рівень верифікації: коли виникають сумніви та як працює Резерв+
Якщо особа не може скористатися спрощеними правилами першого рівня (наприклад, у разі несанкціонованого перетину кордону поза пунктами пропуску, за відсутності дійсного закордонного паспорта або неможливості отримати виїзний штамп), включається другий рівень верифікації.
У цьому випадку національні органи держави перебування зобов’язані вимагати надання альтернативних офіційних документів, які підтверджують виконання військового обов’язку або наявність законного звільнення від нього.
Застосунок «Резерв+» як офіційне джерело доказів
Європейська Комісія прямо вказує на документ, доступний у застосунку Резерв+, як на можливий офіційний доказ статусу особи. На думку служб Єврокомісії, документ або довідка, що підтверджує звільнення особи від військових обов’язків, може бути достатнім для підтвердження права на тимчасовий захист.
Для того щоб документ із Резерв+ був прийнятий європейськими органами як достатній доказ, він повинен містити такий мінімальний набір даних:
- Повні персональні дані заявника (прізвище, ім’я, дата народження).
- Чітку інформацію про те, що особа є звільненою (exempted) від виконання військових обов’язків.
- Термін дії зазначеного звільнення або відстрочки.
Важливе застереження Єврокомісії: Якщо з документа неможливо встановити, чи звільнена особа від військових обов’язків і чи є таке звільнення чинним, органи держави-члена можуть визнати його недостатнім доказом відповідності критеріям для отримання тимчасового захисту.
Процесуальні вимоги до перекладу та верифікації документів
Оскільки електронні документи в застосунку «Резерв+» генеруються виключно державною мовою України, виникає мовний бар’єр для європейських клерків.
Щоб полегшити процес перевірки, громадянам рекомендується ще до виїзду з України або через консульські установи України в країні перебування оформити присяжний (нотаріальний) переклад довідки про відстрочку/виключення з обліку англійською мовою або офіційною мовою країни, де планується отримання захисту.
Органам держав-членів рекомендовано використовувати доступні онлайн-інструменти перекладу та оперативної перевірки інформації.
Національні органи зобов’язані зберігати копії наданих військових документів та їхніх перекладів безпосередньо у міграційній справі заявника.
Держави-члени ЄС зберігають за собою повну дискрецію (виключне право ухвалення рішень) щодо того, які саме альтернативні чи підтримувальні документи приймати до розгляду та чи є вони достатніми для підтвердження права на захист.
Захист прав існуючих бенефіціарів
Одним із найбільш чутливих питань є ретроактивність ухваленого рішення. Чи поширюються нові мобілізаційні перевірки на тих українців, які вже роками проживають в ЄС і мають чинні посвідки на проживання в межах тимчасового захисту?
Європейська Комісія зафіксувала принцип незворотності дії закону в часі.
Нові критерії відповідності (зокрема вимоги щодо надання ВОД) застосовуються виключно до осіб, які вперше звертаються за отриманням тимчасового захисту після набрання чинності Рішенням Ради 2026/1912.
Громадяни, які отримали статус тимчасового захисту до моменту набрання чинності новим Рішенням, зберігають свій статус у повному обсязі. Національні органи ЄС не мають права вимагати від них надання жодних військово-облікових документів чи довідок про легальність виїзду з України.
Особи, які в’їхали до ЄС та встигли офіційно подати заяву на отримання захисту до моменту набрання чинності новими правилами, але через бюрократичні затримки ще не отримали картку резидента, звільняються від обов’язку надавати ВОД. Їхні справи мають бути завершені за старими, спрощеними правилами.
Приклад із практики:
Роз’яснення Єврокомісії містять чіткий приклад для ілюстрації цього принципу:
Якщо 22-річний український юнак отримав статус тимчасового захисту в ЄС, цей статус залишається за ним і продовжує діяти надалі. Коли у майбутньому йому виповниться, наприклад, 25 років (або інший вік, який за українським законодавством робить його військовозобов’язаним та обмежує право на виїзд), європейські органи не мають права перевіряти його статус або позбавляти захисту на тій підставі, що його особисті обставини змінилися і тепер він підлягає мобілізації на батьківщині.
Проблема «короткострокових візитів» до України та ризик втрати статусу
Однією з найнебезпечніших зон юридичного ризику для українців є тимчасові поїздки додому (наприклад, для відвідин родичів, оформлення документів чи лікування).
Директива про тимчасовий захист дозволяє громадянам здійснювати добровільні короткострокові поїздки в Україну. Проте порядок оформлення таких подорожей регламентований.
Бенефіціар зобов’язаний офіційно повідомити міграційні органи приймаючої країни ЄС про свій тимчасовий виїзд в Україну.
Якщо у державі-члені запроваджено процедуру повідомлення про тривалу відсутність або регулярного звітування, а особа не повідомила про свій виїзд до України або не виконала встановлений обов’язок звітування, компетентні органи можуть дійти висновку, що особа фактично повернулася до України. У такому разі держава-член може вжити відповідних адміністративних заходів, зокрема зняти особу з реєстрації та скасувати її посвідку на проживання.
Водночас це не означає автоматичного анулювання статусу лише через сам факт поїздки до України. Конкретний порядок, допустимий строк відсутності, необхідність попереднього повідомлення та наслідки тривалої відсутності визначаються законодавством і адміністративними процедурами відповідної держави-члена.
І Комісія прямо додає, що держави-члени не повинні встановлювати необґрунтовано короткі строки відсутності або необґрунтовані обов’язки звітування, які призводили б до припинення статусу.
Наслідки для повторного в’їзду в ЄС:
Якщо статус особи було анульовано через тривалу відсутність, і згодом вона вирішить знову повернутися до Європейського Союзу, для неї весь процес отримання тимчасового захисту починається спочатку (from the beginning).
Це означає, що під час нового перетину кордону така особа автоматично вважатиметься новим заявником і буде зобов’язана в повному обсязі надати докази того, що вона легально виїхала з України з дотриманням військового обов’язку (тобто показати виїзний штамп або дійсний ВОД/Резерв+ із відстрочкою). Якщо заявник не зможе надати достатніх доказів, передбачених процедурою перевірки, він може не відповідати критеріям для отримання тимчасового захисту.
Правила переїзду між країнами
Ще одна поширена ситуація — коли українець, який отримав тимчасовий захист в одній країні ЄС (наприклад, у Польщі), вирішує переїхати та подати заяву на отримання статусу в іншій країні.
За загальними правилами, наявність посвідки на проживання дає право на вільне пересування країнами ЄС протягом 90 днів у 180-денний період. Проте спроба офіційно змінити країну реєстрації захисту тепер підпадає під обмеження.
Єврокомісія зазначає: з метою запобігання зловживанням та з урахуванням того, що країни не мають єдиної технічної бази для миттєвої перевірки причин відмов у сусідніх державах, будь-яка особа, яка звертається за тимчасовим захистом у другій країні, зобов’язана в повному обсязі надати докази легального виїзду з України відповідно до нових військових критеріїв.
Тобто переїзд до іншої країни ЄС автоматично прирівнює вас до «нового заявника» у питанні перевірки військового статусу. Якщо ви не зможете підтвердити виконання військового обов’язку на вимогу органів нової країни, вам відмовлять у реєстрації, а ваш попередній статус у першій країні може бути анульований через переїзд.
Замість підсумків
Ті українці, які встигли оформити тимчасовий захист до введення нових правил, перебувають у безпеці — закон не вимагає від них ретроактивного надання військових документів.
Мобільний застосунок та офіційні електронні витяги з реєстру «Оберіг» визнані ЄС належними документами другого рівня верифікації. Проте критично важливою є повнота інформації у них та наявність належно оформленого перекладу.
Будь-яка тривала поїздка додому, яка призвела до зняття з реєстрації в ЄС, тепер означає автоматичну необхідність проходити повну військову перевірку при спробі повернутися до Європи.
