Рідна земля прийняла Героя: у Рожищенській громаді в останню дорогу провели полеглого воїна Віталія Козла

Учора востаннє на щиті повернувся на батьківську землю загиблий воїн 118-ї окремої механізованої бригади Віталій Петрович Козел.

Про це повідомили в Рожищенській міській раді.

Війна одягнула у чорну хустину ще одну молоду вдову, усвідомленням безповоротності втрати пошматувала серця батька та сестри, усієї родини.

Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Священники Православної Церкви України разом з громадою молилися за безсмертну душу вбитого воїна Віталія Козла.

З квітами у руках та зі сльозами в очах попрощалися з загиблим його однокласники. Вони згадують Віталія як спокійного, тихого, навіть дещо сором'язливого хлопця, який ніколи і нікому не робив зла.

Після спільної молитви траурний кортеж вирушив до рідної домівки Героя у село Ольганівка.

Від школи на вулиці Коте Шилакадзе у Рожищі, де Героя зустрічали навколішки вчителі та учні, і до рідного дому дорогу загиблому захиснику Віталію Козлу встелили квітами на знак пам'яті та вдячності.

У мирний час Віталій Козел жив звичним сільським життям. Працював, плекав сімейне гніздо, разом з дружиною планували майбутнє. Та це майбутнє перекреслила повномасштабна війна.

На рідне обійстя попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, односельці.

«Віталій був надзвичайно доброю людиною. Коли розпочалася війна, ми взялися готувати військовим. Віталій теж не стояв осторонь. Разом з дружиною готували вареники, долучалися до волонтерства. Звістка про те, що Віталія визнали зниклим безвісти, дуже нас засмутила. Згодом ніби з'явилася надія, що він у полоні, тож жили і вірили у краще. Та кращого не сталося, сьогодні проводжаємо нашого Героя в останню дорогу», – розповіла односельчанка Любов Оніщук.

Коли Віталію Козлу настав час стати на захист рідної землі, він взяв до рук зброю. Разом з побратимами брав участь у важких боях на Запорізькому напрямку.

Герой загинув 3 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Роботине Пологівського району Запорізької області.

Майже два роки – саме такою довгою виявилася остання дорога захисника України Віталія Козла додому.

У невимовному смутку біля домовини Героя його молода дружина, невтішна у горі й сестра, не ховав сліз посивілий батько, щоразу примовляючи: «Сину, мій сину, я ж так чекав на тебе».

Від рідного дому під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви тіло загиблого захисника України Віталія Козла провели до храму Архістратига Михаїла у селі Рудня, де відспівали Героя.

Останнє прощання на сільському кладовищі. Гучний військовий салют. Під звуки Державного Гімну рідна земля прийняла тіло Героя на вічний спочинок.

Синьо-жовтий стяг, яким була вкрита домовина, військові передали дружині Віталія Козла як символ вільної та незалежної України, за яку мужньо боровся Герой.

Редакція Волинських Новин висловлює щирі співчуття рідним. Вічна і світла пам’ять Герою!