Цьогорічна зима виявилася суворою випробуванням для посівів озимого ріпаку в Україні. Значна частина аграріїв зіткнулася з необхідністю пересівання посівів, що становить близько 7% від загальних площ. Ця ситуація зумовлена комплексом несприятливих погодних умов та зміною агротехнічних практик.
Зміщення термінів сівби та ризики
Останніми роками спостерігається тенденція до розширення термінів сівби озимого ріпаку. Це пов’язано з мінливим кліматом, зокрема з теплими зимами та недостатньою кількістю ґрунтової вологи в традиційні періоди посіву. Аграрії змушені обирати між раннім посівом наприкінці липня, коли є волога, або ж очікуванням дощів і посівом у вересні, а на півдні країни – навіть наприкінці жовтня чи на початку листопада. Як зазначає Артем Юр’єв, продакт-менеджер з розвитку зернових культур та озимих ріпаків «Лімагрейн Україна», пізні посіви, що входили в зиму у фазі 3-4 листочків, зазвичай успішно перезимовували. Проте цьогорічна морозна та місцями безсніжна зима стала фатальною для таких посівів.
Наслідки несприятливих погодних умов
У багатьох регіонах, зокрема на Лівобережжі (Київщина, Дніпропетровщина), Кіровоградщині, півночі Миколаївщини, півдні Чернігівщини та Полтавщині, пізні посіви ріпаку не витримали низьких температур. Ситуацію ускладнювали погодні аномалії: сніг випадав після морозів, або льодяний дощ покривав підмерзлу землю, переходячи у сніг. Тривалий сніговий покрив, хоч і здавався захистом, насправді призводив до «випрівання» рослин через брак доступу повітря. Навіть розвинені рослини, що встигли наростити вегетативну масу, зазнали значного стресу та втратили її. Пошкоджена листова поверхня та точки росту стали «відкритими воротами» для розвитку хвороб, таких як фомоз, кореневі гнилі та бактеріози. Це призвело до масових скарг аграріїв на випадіння посівів на початку квітня.
Регіональні відмінності та зволікання з агротехнікою
Загалом, частка площ, що потребують пересіву, сягає 7%, проте ситуація суттєво відрізняється по регіонах. На заході України, а також на Одещині та Миколаївщині, стан посівів ріпаку переважно задовільний. Ще однією причиною незадовільного стану посівів стало зволікання з внесенням добрив та засобів захисту рослин на ослаблені посіви. Господарі, які вирішили залишити посіви, часто затримували необхідні технологічні операції, що негативно позначилося на фітосанітарному стані. Ріпак ставав об’єктом ураження хворобами, а також заселявся прихованохоботниками, квіткоїдами та іншими шкідниками. Хоча загалом заселеність шкідниками цієї весни була типовою, дефіцит азотних добрив, з яким стикнулися деякі господарства, також негативно вплинув на живлення та розвиток рослин.
Джерело: AgroTimes