«Робота бойового медика – це набагато більше, ніж накласти турнікет чи надати першу допомогу»: історія прикордонника з Волині
24-річний Іван із Шацької громади Ковельського району свідомо обрав шлях військового медика. У березні 2023 року він ухвалив тверде рішення – підписав контракт і став до лав прикордонників.
Його історію розповіли у Волинському прикордонному загоні.
«Свій шлях я обрав усвідомлено. Розумів, що моя допомога потрібна тут і зараз», – ділиться Іван.
Розпочинав службу старший сержант на одній із застав на українсько-білоруській ділянці державного кордону, а згодом продовжив її у бойовому підрозділі, де й нині служить фельдшером медичного пункту прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону. За плечима медика – бойові ротації, складні евакуації та робота безпосередньо на передньому краї. Його головне завдання – повернути бійців живими з найгарячіших точок. «Робота бойового медика – це набагато більше, ніж накласти турнікет чи надати першу допомогу. Ми живемо одним життям із підрозділом: будуємо укриття, облаштовуємо позиції, виконуємо спільні завдання. Але коли з'являється поранений, усе інше відходить на другий план. Тоді кожна секунда має значення», – каже Іван.
Читати ще: Повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну: історія прикордонника з Волині на псевдо Дальнобой
Один із бойових епізодів назавжди закарбувався в пам'яті медика. Це була надзвичайно складна евакуація побратима з важкими пораненнями.
«Боротьба тривала за кожну хвилину. Попереду були складне лікування та тривала реабілітація. Найголовніше – він вижив. Згодом зателефонував мені, щоб подякувати за врятоване життя. Та, якщо чесно, мене й досі не полишає думка, чи міг я зробити ще більше. Побратими кажуть, що я зробив усе можливе. Але для медика кожен такий випадок – це привід знову і знову аналізувати свої дії та шукати, як наступного разу спрацювати ще краще», – ділиться військовослужбовець. Кожен врятований боєць для Івана – це спільна перемога всього підрозділу. Професіоналізм та швидкість реакції бойових медиків комендатури швидкого реагування щодня дарують військовим другий день народження.
Його історію розповіли у Волинському прикордонному загоні.
«Свій шлях я обрав усвідомлено. Розумів, що моя допомога потрібна тут і зараз», – ділиться Іван.
Розпочинав службу старший сержант на одній із застав на українсько-білоруській ділянці державного кордону, а згодом продовжив її у бойовому підрозділі, де й нині служить фельдшером медичного пункту прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського прикордонного загону. За плечима медика – бойові ротації, складні евакуації та робота безпосередньо на передньому краї. Його головне завдання – повернути бійців живими з найгарячіших точок. «Робота бойового медика – це набагато більше, ніж накласти турнікет чи надати першу допомогу. Ми живемо одним життям із підрозділом: будуємо укриття, облаштовуємо позиції, виконуємо спільні завдання. Але коли з'являється поранений, усе інше відходить на другий план. Тоді кожна секунда має значення», – каже Іван.
Читати ще: Повернувся з-за кордону, щоб боронити Україну: історія прикордонника з Волині на псевдо Дальнобой
Один із бойових епізодів назавжди закарбувався в пам'яті медика. Це була надзвичайно складна евакуація побратима з важкими пораненнями.
«Боротьба тривала за кожну хвилину. Попереду були складне лікування та тривала реабілітація. Найголовніше – він вижив. Згодом зателефонував мені, щоб подякувати за врятоване життя. Та, якщо чесно, мене й досі не полишає думка, чи міг я зробити ще більше. Побратими кажуть, що я зробив усе можливе. Але для медика кожен такий випадок – це привід знову і знову аналізувати свої дії та шукати, як наступного разу спрацювати ще краще», – ділиться військовослужбовець. Кожен врятований боєць для Івана – це спільна перемога всього підрозділу. Професіоналізм та швидкість реакції бойових медиків комендатури швидкого реагування щодня дарують військовим другий день народження.
Источник:
Волинські Новини



