Роботодавець заборгував 201 тисячу гривень зарплати, але суд дозволив стягнути лише частину: втрутився ВС

Працівниці понад два роки не виплачували зарплату, а коли вона звернулася до суду за майже 201 тисячею гривень боргу, виникла інша проблема — строки звернення за захистом своїх прав.

Перша інстанція зобов’язала роботодавця виплатити всю суму, однак апеляція залишила до стягнення лише 24,6 тисячі гривень. Решту вимог відхилили через пропуск строку, хоча на момент апеляційного розгляду Конституційний Суд уже визнав неконституційним відповідне тримісячне обмеження.

Верховний Суд пояснив, чому такий підхід є помилковим, яке значення має письмове повідомлення про розрахунок при звільненні та як на строки звернення до суду впливає воєнний стан. У результаті справу направили на новий апеляційний розгляд.

Відповідну правову позицію Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у справі № 373/1381/25.

Обставини справи: майже 201 тисяча гривень невиплаченої зарплати

Позивачка працювала провідним юрисконсультом у ТОВ «Європейський правовий захист» із 8 листопада 2016 року до 21 серпня 2024 року. Її звільнили за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України.

За час роботи підприємство нарахувало їй заробітну плату за період із березня 2022 року до серпня 2024 року, проте значну частину коштів так і не виплатило.

Винятком були серпень і вересень 2023 року та березень 2024 року, за які працівниця отримала зарплату.

Загальна сума заборгованості, яку вона вимагала стягнути з роботодавця, становила 200 798,20 грн.

У травні 2025 року жінка звернулася до суду. На підтвердження своїх вимог вона надала, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та банківську виписку з рахунку, на який отримувала заробітну плату.

Перша інстанція задовольнила позов, апеляція залишила лише частину суми

21 липня 2025 року Переяславський міськрайонний суд Київської області задовольнив вимоги працівниці та постановив стягнути з роботодавця всю суму заборгованості — 200 798,20 грн без відрахування податків та інших обов’язкових платежів.

Крім того, суд допустив негайне виконання рішення в частині виплати зарплати за один місяць — 8 700 грн.

Проте роботодавець оскаржив це рішення.

27 січня 2026 року Київський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та частково задовольнив позов, постановивши стягнути лише 24 609,48 грн за період із березня до 18 липня 2022 року.

При цьому апеляційний суд не заперечував факту нарахування та невиплати заробітної плати за інші періоди. Вирішальним для нього стало питання дотримання строку звернення до суду.

Апеляція виходила з того, що після змін до статті 233 КЗпП України, які набрали чинності 19 липня 2022 року, для звернення працівника до суду було встановлено тримісячний строк.

Суд урахував продовження цього строку на період карантину, запровадженого через COVID-19, однак дійшов висновку, що позивачка, подавши позов 21 травня 2025 року, пропустила строк щодо заборгованості за період із 19 липня 2022 року.

Також апеляційний суд вважав, що рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025, яким відповідне обмеження строку звернення до суду було визнано неконституційним, не поширюється на правовідносини, що виникли раніше.

Працівниця не погодилася з таким підходом і звернулася до Верховного Суду.

Чи можна застосовувати норму, яку Конституційний Суд визнав неконституційною

Одним із центральних питань касаційного перегляду стало застосування статті 233 КЗпП України після рішення Конституційного Суду від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025.

Нагадаємо, що до 19 липня 2022 року частина друга статті 233 КЗпП України передбачала право працівника звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Після законодавчих змін було запроваджено загальний тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Однак 11 грудня 2025 року Конституційний Суд визнав неконституційною частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних йому виплат.

Верховний Суд звернув увагу, що на момент апеляційного розгляду це рішення Конституційного Суду вже набрало чинності.

Тому апеляційний суд не мав підстав обмежуватися твердженням, що спірні правовідносини виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду.

КЦС ВС нагадав положення частини шостої статті 10 ЦПК України: якщо суд доходить висновку, що закон суперечить Конституції України, він не застосовує такий закон, а керується нормами Конституції як нормами прямої дії.

Верховний Суд також послався на раніше сформовану практику, відповідно до якої судовий захист не може ґрунтуватися на неконституційному законі, навіть якщо відповідна норма була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

При цьому КЦС ВС розмежував питання втрати чинності неконституційною нормою та обов’язку суду не застосовувати положення закону, які суперечать Конституції України.

Отже, перспективна дія рішення Конституційного Суду сама по собі не усуває обов’язку суду забезпечувати верховенство Конституції під час розгляду справи.

Строк у три місяці може залишатися чинним: важливе уточнення Верховного Суду

Водночас Верховний Суд звернув увагу на іншу обставину, яку не врахувала апеляційна інстанція.

Рішення Конституційного Суду від 11 грудня 2025 року стосувалося частини першої статті 233 КЗпП України, але не частини другої цієї статті.

Остання встановлює спеціальне правило для спорів про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Відповідно до цієї норми працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк із дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, передбаченого статтею 116 КЗпП України.

КЦС ВС зазначив, що в цій категорії трудових спорів тримісячне обмеження залишається чинним, якщо роботодавець надав працівникові відповідне письмове повідомлення і встановлений строк сплив до ухвалення рішення Конституційного Суду від 11 грудня 2025 року.

Таким чином, для правильного вирішення спору необхідно з’ясувати не лише дату звільнення чи період виникнення заборгованості, а й факт отримання працівником письмового повідомлення про остаточний розрахунок.

Роботодавець не повідомив про розрахунок: що не перевірила апеляція

Позивачка наполягала, що роботодавець не виконав передбачений статтею 116 КЗпП України обов’язок надати їй письмове повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми.

Це мало істотне значення для визначення початку перебігу спеціального тримісячного строку звернення до суду.

Однак апеляційний суд належним чином не встановив, чи отримувала жінка таке повідомлення, а якщо отримувала — коли саме.

Також апеляція не надала належної оцінки відповідним доводам позивачки та не пояснила, чому відхиляє їх або вважає такими, що не впливають на вирішення справи.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що працівниця не просила поновити строк звернення до суду.

Проте Верховний Суд встановив, що у відзиві позивачки на апеляційну скаргу містилося відповідне клопотання на випадок, якщо суд дійде висновку про пропуск строку.

Отже, висновки апеляційної інстанції в цій частині не відповідали матеріалам справи.

Як воєнний стан впливає на строки звернення до суду у трудових спорах

Окремо Верховний Суд розглянув питання впливу воєнного стану на перебіг строків звернення до суду.

КЦС ВС нагадав, що у практиці Верховного Суду строк, визначений статтею 233 КЗпП України для вирішення трудового спору, розглядається як спеціальний строк позовної давності.

Водночас ані КЗпП України, ані Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не врегульовують питання зупинення чи переривання перебігу таких строків під час воєнного стану.

Натомість відповідні положення містилися у Цивільному кодексі України.

Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цивільного законодавства можуть застосовуватися до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тому правила ЦК України щодо перебігу позовної давності під час воєнного стану також підлягають урахуванню стосовно строків у трудових правовідносинах, якщо інше прямо не встановлено законом.

Апеляційний суд цього питання не дослідив.

Таким чином, для визначення дотримання строку звернення до суду необхідно враховувати не лише положення КЗпП України, а й застосовні правила ЦК України щодо позовної давності в період воєнного стану.

Що вирішив Верховний Суд

Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що апеляційний суд допустив порушення, які перешкодили правильному вирішенню спору.

Зокрема, апеляційна інстанція:

• не врахувала належним чином рішення Конституційного Суду щодо неконституційності тримісячного строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України;
• не застосувала належного підходу до частини другої статті 233 КЗпП України, яка встановлює спеціальний строк для спорів про виплати при звільненні;
• не встановила, чи отримувала позивачка письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні;
• не надала належної оцінки аргументам працівниці та її клопотанню про поновлення строку;
• не врахувала можливості застосування положень ЦК України щодо перебігу позовної давності під час воєнного стану.

Оскільки касаційний суд не уповноважений самостійно встановлювати нові фактичні обставини та переоцінювати докази, Верховний Суд не вирішував остаточно питання про стягнення всієї заявленої суми.

КЦС ВС частково задовольнив касаційну скаргу працівниці, скасував постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року та передав справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Під час повторного розгляду апеляційний суд має належним чином дослідити докази, встановити істотні обставини та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.