Сто років — це ціла епоха. За плечима Марії Трохимівни — дитинство, обпалене голодом і війною, роки наполегливої праці, створення родини, втрата найдорожчої людини та безліч подій, які назавжди залишилися в пам’яті. Водночас це сто років любові до життя, людської гідності, праці та родини.

Марія Трохимівна народилася у 1926 році в селі Свистунівка Полтавської області у багатодітній селянській родині. Її батько працював столяром у сільськогосподарському технікумі, а мати — робітницею цього ж закладу.

Дитячі роки були непростими. Марія Трохимівна пережила страшні роки Голодомору, назавжди зберігши у пам’яті відчуття голоду, нестачі найнеобхіднішого та страху за життя близьких. Навіть через десятиліття ці переживання залишаються частиною її особистої історії. Особливе ставлення до хліба, коли кожен його шматочок бережно зберігається, стало для неї своєрідною пам’яттю про ті страшні часи.

Юність Марії Трохимівни припала на роки Другої світової війни. Увесь воєнний період вона провела в Ромнах, ставши очевидицею трагічних подій, людських втрат і важких випробувань, через які пройшли українці. Після війни Марія Трохимівна продовжила навчання. У 1945 році вона закінчила вісім класів середньої школи № 3 міста Ромни та розпочала свій трудовий шлях працівницею пункту «Заготзерно». У 1948 році за направленням підприємства Марію Трохимівну направили до Харкова на курси бухгалтерів. Після завершення навчання вона повернулася до Ромен і продовжила працювати вже за здобутим фахом.

У 1956 році доля привела її до Дніпропетровської області, де Марія Трохимівна зустріла свого майбутнього чоловіка — Дмитра Макаровича Покотія. Вони створили сім’ю, а згодом у подружжя народився син. У 1967 році сім’я повернулася до Ромен. Марія Трохимівна почала працювати бухгалтером на «Роменській Міжрайбазі». Сумлінність, відповідальність і професіоналізм були невід’ємними рисами її характеру. Багаторічну працю жінки гідно оцінили — у 1973 році вона стала заступником головного бухгалтера. У 1981 році Марія Трохимівна вийшла на заслужений відпочинок. Її загальний трудовий стаж становить 36 років. За багаторічну сумлінну працю вона нагороджена медаллю за вислугу років.

Життя не завжди було прихильним до Марії Трохимівни. У 2013 році після тривалої хвороби відійшов у вічність її чоловік Дмитро Макарович. Втрата найдорожчої людини стала важким випробуванням. Та світлі спогади про спільні роки, любов і родинне тепло назавжди залишилися в її серці.

Сьогодні Марія Трохимівна живе разом із сином. Найбільша її гордість і найбільше багатство — родина: двоє онуків та троє правнуків, які дарують їй любов, увагу, турботу та допомагають відчувати радість кожного нового дня. Її життєвий шлях — це відображення долі цілого покоління українців. Покоління, яке пережило голод і війну, відбудовувало країну, багато працювало, виховувало дітей і онуків та, попри всі випробування, зберегло здатність любити, радіти життю й залишатися людяним.

100 років — це не просто ювілей. Це сто років пам’яті, праці, любові та мудрості. Це сотня років, у якій вмістилася історія родини, міста, країни та цілого покоління, повідомили в мерії Ромен.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!