У цей скорботний день на Алеї Слави зібралися рідні, керівництво громад, побратими, друзі, знайомі, священнослужителі та вдячні українці аби віддати останню шану Воїну…

Схиливши голови, з квітами в руках, зустріли живим коридором військовослужбовця. Присутні дякували Захиснику за все зроблене в ім’я України і кожного її громадянина. Священнослужителі здійснили чин заупокійної служби за Героєм.

МАРЧЕНКО Володимир Іванович народився 15 грудня 1974 року у місті Ромни. Навчався у Роменській загальноосвітній школі №1, де закінчив 9 класів.

Після школи здобув робітничу професію газоелектрозварника у Роменському вищому професійному училищі. Через стан здоров’я Володимир не проходив строкову військову службу, однак завжди залишався відповідальним, працьовитим і сумлінним громадянином.

Свій трудовий шлях розпочав з роботи зварювальником на підприємстві «Охтирканафтогаз», де пропрацював понад п’ять років, зарекомендувавши себе як фахівець своєї справи. Згодом переїхав до Чернігівської області, де продовжив працювати за обраним фахом.

Володимир Іванович був доброю та чуйною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Він мав багато друзів і користувався щирою повагою серед оточення. Теплі, довірливі стосунки пов’язували його з мамою та рідною сестрою, а особливу любов і турботу він дарував своїм племінникам.

Влітку 2024 року Володимир Іванович повернувся до рідного міста Ромни. Не зволікаючи, він пройшов медичну комісію, після чого був направлений на навчання, яке проходив у Гончарівську. А вже в серпні він став на захист Батьківщини у складі 110-ої окремої механізованої бригади.

Стрілець-помічник гранатометник стрілецького відділення Володимир Іванович МАРЧЕНКО сумлінно й відповідально виконував свій військовий обов’язок на Покровському напрямку. Попри проблеми зі здоров’ям, він проявляв мужність, витримку та мав заслужений авторитет і повагу серед побратимів.

Та, на жаль, клята війна диктує свій жорстокий сценарій…

З жовтня 2024 року з Воїном зник зв’язок. Рідним надійшло сповіщення про те, що Володимир Іванович вважається зниклим безвісти.

Понад рік родина жила в болісній невідомості, тримаючись за надію й вірячи, що він живий… Але дива не сталося. Експертизою ДНК підтвердилося найстрашніше...

7 жовтня 2024 року стрілець-помічник гранатометника стрілецького відділення 110-ої окремої механізованої бригади МАРЧЕНКО Володимир Іванович під час виконання службових обов’язків загинув унаслідок штурмових дій противника на Покровському напрямку.

Воїну назавжди 49…

У Володимира Івановича залишилися мати, сестра та племінники.

Схиляємо голови у глибокій скорботі разом із рідними та близькими нашого Героя. Ім’я Володимира назавжди вписане в історію боротьби за свободу й незалежність нашої держави. Його жертовність — це зерно, з якого неодмінно зросте Перемога України, повідомили в мерії Ромен.

Вічна пам’ять і слава нашому Воїну — МАРЧЕНКУ Володимиру Івановичу…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!