Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі Воїна. Тужливі молитви стали відображенням болю та гіркоти втрати. Останній шлях Героя був скроплений сльозами та живими квітами, як символом скорботи та вічності…

Віталій Анатолійович ЛИФАР народився 17 листопада 1980 року в місті Ромни, де закінчив 10 класів Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №7. Шкільне життя, сповнене безлічі захоплень, його називали «розумом школи» та вундеркіндом. Він був тим рідкісним юнаком, чия розсудливість і виваженість дивували навіть досвідчених дорослих.

В ранньому віці Віталій втратив батька, тож після закінчення середньої освіти юнак поїхав за кордон здобувати вищу освіту. Отримав кваліфікацію дипломованого інженера за спеціальністю «Технологія машинобудування», а потім економіста-менеджера за спеціальністю «Економіка і управління на підприємстві».

Віталій добре навчався, виявляв жагу до знань, мав високі оцінки. Наприкінці навчання він на відмінно захистив випускну кваліфікаційну роботу у фірмі «Акватрол», де згодом залишився працювати на посаді імпорт-менеджера.

Але понад усе в його серці жила Україна. І коли настав час вибору, його надзвичайний інтелект підказав йому єдино правильний шлях – шлях Захисника.

Доля Віталія була непростою. Більшу частину життя його виховувала мама. Вона була його всесвітом, головним учителем і найміцнішим зв’язком. І той материнський наказ: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину», – він проніс крізь роки.

Чоловік не встиг створити власну сім’ю, не побудував власного будинку. Адже коли ворог прийшов на поріг, він став на захист нашого спільного дому. Україна була для нього понад усе!

9 вересня 2023 року Віталій повернувся в Україну, аби стати на її захист. Це було свідоме рішення, продиктоване глибоким внутрішнім переконанням. З 22 березня 2024 року він офіційно приєднався до лав Збройних Сил України.

Свою службу ніс гідно й віддано, керуючись не лише військовим обов’язком, а й особистими принципами честі. Для нього присяга була не формальністю, а незмінним моральним орієнтиром. Побратими пам’ятають його як врівноваженого, відповідального та надійного Воїна, на якого завжди можна було покластися.

Захисник виконував бойові завдання на Донеччині, де неодноразово зазнавав важких випробувань. Мав нагороди за зразкові виконання завдань. Під час бойових дій отримав серйозні поранення: контузію, черепно-мозкову травму, значні опіки, втратив слух на ліве вухо. Пережив складні операції та тривале лікування – як у Києві, так і в Сумах. Попри це, знаходив у собі сили триматися й продовжувати боротьбу. Особливо болісною для нього була втрата побратимів, яку він проніс через серце.

6 березня 2026 року командир 2-го відділення 2-го єгерського батальйону 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, молодший сержант Віталій ЛИФАР помер у закордонній клініці від поранень та опіків, отриманих під час захисту України.

Воїну назавжди 45...

Залишилися згорьовані рідні…

Нині ім’я Віталія ЛИФАРЯ чорними літерами вписано в Книгу пам’яті нашої Роменської громади. Віталій став білим голубом, що злетів у небо, щоб тримати над нами мирну висоту, повідомили в мерії Ромен.

Спочивай з миром, наш Герою!

Світла пам'ять і вічна шана Захиснику України – Віталію Анатолійовичу ЛИФАРЮ!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!