Розглянемо найбільш «стабільний» напрямок — Придніпровський... - Костянтин Машовець
Розглянемо найбільш «стабільний» напрямок — Придніпровський, який ми зазвичай рідко розглядаємо через майже незмінне положення сторін протягом тривалого часу.
Однак, на мою думку, варто саме зараз розглянути його, хоча би приблизно, особливо в контексті тих подій, що відбуваються у всій Південній стратегічній операційній зоні на даний момент. Нижче я поясню, чому так думаю.
Отже, наразі противник (російські війська) продовжує утримувати передові позиції вздовж лівого берега річки Дніпро, на ділянці від її гирла до району Василівки, не проводячи при цьому активних та широкомасштабних наступальних дій.
Усе це, включно з окупованими територіями Херсонської та Запорізької областей України на оперативну глибину, є операційною зоною російського угрупування військ (УВ) «Днепр», яке діє на цьому напрямку основними силами, за винятком 58-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка розгорнута на Запорізькому напрямку.
Наразі противник, ймовірно, розгорнув на Придніпровському напрямку наступні сили та засоби:
+ 18-та ЗВА, сформована на базі раніше існуючого 22-го армійського корпусу (АК) і розгорнута у складі УВ «Днепр» у 2023 році, отримавши у свій склад дві «нові» дивізії.
- 47-ма мотострілецька дивізія (мсд) – 1152-й, 1153-й та 1154-й мотострілецькі полки (мсп). Сформована, як «мобілізаційне» з’єднання на території окупованого півострова Крим. Принаймні один із її полків наразі розгорнутий на цьому напрямку, решта, ймовірно, діють у смузі 58-ї ЗВА на Запорізькому напрямку.
- 70-та мсд – 24-й, 26-й і 28-й мсп + 17-й танковий полк (тп), 81-й самохідний артилерійський полк (сап) – перегрупована на Краматорський напрямок основними силами (Східна стратегічна операційна зона). Наразі вона діє у загальній дирекції Часів Яр - Дружківка. Однак цілком можливо, що частина її сил продовжує діяти на Придніпровському напрямку (ймовірно, можна говорити про окремі підрозділи 26-го мсп та 81-го сап).
- 144-та окрема мотострілецька бригада (омсбр)
- 126-та окрема бригада берегової оборони (обрбо)
- 127-ма окрема розвідувальна бригада (орвбр)
- 74-та окрема артилерійська бригада (оабр)
- 8-й окремий артилерійський полк (оап)
+ 49-та ЗВА — це «стара», «кадрова» армія «южного военного округа» (ЮВО) зс рф. Вона діє як на Придніпровському напрямку, так і на Запорізькому.
- 34-та омсбр
- 205-та омсбр
- 227-ма абр
- 7-ма військова база зс рф на окупованій території Грузії (м. Гудаута), діє у складі УВ «Днепр» як зведена полкова тактична група (ТГр), розгорнута на Запорізькому напрямку.
Окрім вищезазначених формувань, у складі УВ «Днепр» на Придніпровському напрямку було розгорнуто також низку засобів її підсилення зі складу повітряно-десантних військ (пдв) зс рф, а також окружного компекту військ, зокрема:
- 104-та десантно-штурмова дивізія (дшд) – 328-й, 337-й та 345-й десантно-штурмові полки (дшп). На цьому напрямку регулярно фіксується підрозділи її 345-го та 337-го дшп, а також окремі підрозділи 328-го дшп. Ймовірно, частина її сил (до зведеного полку) також діє й на Запорізькому напрямку.
- 98-ма повітряно-десантна дивізія (пдд) – 217-й, 299-й та 331-й парашутні десантні полки (пдп). Ймовірно, вона діє (розгорнута) на Придніпровському напрямку своїми основними силами. Принаймні на цьому напрямку фіксуються підрозділи з усіх трьох її полків.
- 10-та окрема бригада спеціального призначення (обр СпП)
- 439-та реактивна артилерійська бригада (реабр)
- Низка формувань рівня «полк/батальйон» зі складу Територіальних військ (ТрВ) зсрф, які належать до категорії «мобілізаційного резерву» (МР). Наприклад, 385-й мсп ТрВ, добровольчий батальйон БАРС-8 «Василий Маргелов» або 1430-й мсп ТрВ тощо. Таких формувань на цьому напрямку може нараховуватись до 5-6-и.
Окрім власне армійських частин і фз’єднань, у операційній зоні УВ «Днепр» (смуга 49-ї ЗВА, район Енергодару і ЗАЕС) ряд завдань у першому ешелоні можуть виконувати окремі підрозділи зі складу «россгвардии» — «Ахмат-Юг», «Ахмат-Центр» та «федеральной служби войск национальной гвардии рф» (ФСВНГ), категорії СОБР, ОМОН.
2. Поточна ситуація на Придніпровському напрямку характеризується відносною стабільністю. Обидві сторони використовують переважно дистанційні засоби ураження для ударів і нальотів по бойовим порядкам одна одної на тактичній і частково оперативній глибині. Водночас вони практично не проводять масштабних атакуючих/штурмових дій.
Бойові зіткнення між сторонами час від часу відбуваються на острівній частині дельти Дніпра, а також вниз і частково вгору по річці від залишків дамби Каховської гідроелектростанції. Обидві сторони переважно діють силами малих піхотних (штурмових) груп, ведучи боротьбу за окремі позиції в так званій «сірій зоні» вздовж річкового русла, активно використовуючи при цьому різні малі плавзасоби. Усе це супроводжується досить активною діяльністю в тактичній зоні різних груп і підрозділів БПЛА обох сторін.
Водночас слід зазначити, що російські війська на цьому напрямку дуже активно використовують різні засоби ураження для ударів не лише по бойовим порядкам частин і підрозділів СОУ, а й по цивільній інфраструктурі, включно з житловими будівлями (у місті Херсон та у прилеглих до нього районах області), по комунікаціям, цивільним автомобілями, по групами цивільних громадян і навіть окремим особам, об'єктами та транспортними засобами цивільних служб екстреної допомоги. Причому, іноді й на значній відстані від власних передових позицій на лівому березі Дніпра.
Наразі обидві сторони змогли зайняти кілька тактично важливих позицій у «сірій» зоні за допомогою своїх малих піхотних груп і закріпитися там.
- Очевидно, що на південний схід від села Козомис ЗСУ контролюють кілька позицій на островах, аж до основного русла річки.
- У свою чергу, російські війська зайняли кілька позицій у районі села Білогрудове, на Потьомкінскому острові, маючи можливість інтенсивного ведення вогню по району «Корабел» у Херсоні, а також у самій дельті Дніпра на південь від того ж Козомиса.
- Ймовірно, ЗСУ продовжують контролювати низку позицій на напрямку Антонівка — Олешки, в районі «Дачі», на ЛІВОМУ березі Дніпра.
- А російські підрозділи, найімовірніше, змогли закріпитися на березі головного русла річки (між ним і протокою Конка) на напрямку Козачі Лагері — Іванівка. Крім того, вони час від часу наполегливо намагаються розширити цю ділянку свого контролю на лівому березі русла Дніпра.
По суті, від Кінбурської коси до залишків дамби Каховської гідроелектростанції на цьому напрямку триває досить активна «війна малих піхотних груп» за контроль над тактично важливими «рукавами», протоками та островами. При цьому річка Дніпро слугує своєрідною «природньою» ЛБЗ для обох сторін.
3. Тепер щодо майбутніх перспектив розвитку ситуації на цьому напрямку.
Очевидно, що нинішнє командування УВ «Днепр» зосереджує основну увагу на правому фланзі своєї операційної зони, а саме на Оріхово-Запорізькому напрямку, де має ОДНОЧАСНО вирішувати два протилежні за своїм характером завдання. А саме — стримувати досить наполегливі контратаки ЗСУ, фактично на самому Запорізькому напрямку, і пробувати «прорватися» в їхній Оріхівський район оборони. Це досить красномовно підтверджується тим, що саме тут зосереджена і розгорнута, майже повним своїм складом, найпотужніша армія цього угрупування — 58-а ЗВА, та й ще має дуже міцний «шлейф» підсилення з частин та з’єднань пдв зс рф, а також зі складу інших двох армій цього угрупування.
Очевидно, що в таких умовах командування УВ «Днепр» має своєрідну «спокусу» ще більше посилити 58-му ЗВА за рахунок сил і засобів, розгорнутих саме на Придніпровському напрямку.
Більше того, очевидно, його також підштовхує до цього той факт, що на Придніпровському напрямку все відносно «спокійно», відбуваються, так би мовити, бої виключно «місцевого значення», і тому явно недоцільно утримувати там значну кількість більш-менш порівняно боєздатних сил і засобів. Більше того, робити це саме в той момент, коли наступ на Запоріжжя та Оріхів явно застопорився, а частини та з’єднання, що там діють, вочевидь, ВЖЕ суттєво «зношені», принаймні з точки зору особового складу.
І, очевидно, такі «спокуси» охоплюють не лише командування УВ «Днепр», а й його «вище» командування. Нічим іншим неможливо пояснити раптове перекидання, майже повним складом, «головної» дивізії 18-ї ЗВА (70-та мотострілецька дивізія) у район Часів Яру цієї весни.
Але, як завжди, є нюанс ...
Командування УВ «Днепр», а також його «старші командири» просто не можуть дозволити собі забирати сили і засоби з Придніпровського напрямку «під обріз» для потреб різних «активних» оперативних напрямків. З двох основних причин:
— Перша причина. Так, сьогодні на Придніпровському напрямку точаться «бої місцевого значення» за кілька островів, зарослих очеретом, але якщо «завтра» раптово виникнуть ще одні «Кринки», до того ж, у більшому масштабі і ОДНОЧАСНО з «контратаками» Збройних сил України в напрямку Токмаку?
Хто забув, нагадаю, що командуванню УВ «Днепр» знадобилося щонайменше 9 місяців (з 20 жовтня 2023 року по 17 липня 2024 року) та зусилля щонайменше двох повноцінних дивізій (70-та мотострілецька дивізія + 104-та десантна штурмова дивізія) і двох окремих бригад (810-та окрема бригади морської піхоти та 144-та окрема мотострілецька бригада) аби нарешті вибити з лівого берега в районі села Кринки кілька піхотних груп зі складу двох бригад морської піхоти Збройних сил України. До того ж ці бої були дуже впертими та кривавими, а навколишні «ліси» були практично завалені потрощеної російською воєнною технікою. Саме там, тепер широко відомий «Мадяр» вперше на практиці продемонстрували усім «зацікавленим» й не дуже «зацікавленим» особам, що таке «масове використання дронів на окремо взятій ділянці тактичної зони».
- Друга причина — зростаюча кампанія «паралізуючих ударів» безпілотників Збройних сил України по оперативним комунікаціям та логістиці російських військ по всій їхній Південній стратегічній операційній зоні. Починати саме у таких умовах, будь-яке значне перегрупування сил і засобів, особливо якщо їх доводиться тягнути не на сусідню ділянку, а кудись більш далеко, як на мою думку, не є вдалою ідеєю. Особливо якщо для цих цілей у вас в наявності буде «дизель» і бензин лише «строго за нормою».
Ні, звісно, можна спробувати це робити приховано, вночі і «розсипом». Але це буде довго, виснажливо і не обов'язково «без втрат». Може статися так, що врешті-решт згадані сили та засоби прибудуть до нового місця свого зосередження «не вчасно» і не в найкращому своєму стані, з точки зору рівня власної бойової спроможності.
Тому, на мою думку, російське командування навряд чи буде прагнути максимально послабити своє угрупування на Придніпровському напрямку на користь інших напрямків. Принаймні воно, у цьому сенсі, буде обережним. Адже може виявитись, що такі дії коштуватимуть йому «критично дорого». Хоча, звісно, воно таки захоче пошкрябати «по дну бочки» там і, відповідно, таки знайти щось додаткове для Запорізького напрямку (і, можливо, для інших напрямків).
Незважаючи на низку апокаліптичних послань «єваного благородія», відомого «у миру» під подвійним прізвиськом «стрєлков-гіркін», з його нинішнього «узилища», щодо «майже неминучого» наступу «київського режиму» на Півдні, наразі Збройні сили України очевидно не мають достатньо сил і засобів (включно з багаторівневими резервами) для організації та проведення будь-якої оперативної наступальної операції у Південній стратегічній операційній зоні, включаючи оперативну дирекцію Токмак-Мелітополь. Це очевидно...
Однак вони вже здатні поступово виснажувати систему матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) на тактичному та оперативному рівнях обох російських угрупувань військ, що діють у Південній стратегічній операційній зоні (УВ «Днепр» та УВ «Восток»), завдяки різкому зростанню інтенсивності та масштабу впливу своїх ударних безпілотників на комунікації противника. Особливо, якщо спочатку «видімкнути» від цієї схеми альтернативний до «сухопутного коридору» маршрут переміщення російських військ і предметів МТЗ через окупований Крим.
У цьому сенсі російське УВ «Днепр» явно перебуває в найбільш вразливому становищі:
- Воно вже «залізло» на захід далі, ніж решта російських угрупувань, відповідно, має серед них найдовше за відстанню «плече підвозу» потрібних йому предметів МТЗ, з усіма наслідками, які витікають з цього факту
- Більше того, майже усе воно розташоване у «зоні активного впливу» Збройних сил України (як у випадку «вздовж Азова», так і у випадку «через Крим»), що означає, що цілком ймовірно, що це угрупування першим почне суттєво «виснажуватися» з логістичної точки зору, оскільки отримає, у цьому сенсі, лише те, що зможе «прорватись» через дорогу М-14, яку ЗСУ вже «закошмарили» безпілотниками, або через майже «відрізаний» Крим.
Отже, нинішньому командувачу УВ «Днепр» (генерал теплинский), у зв'язку з усім цим, дуже ймовірно, незабаром доведеться прийняти низку досить складних для себе рішень.