Розширення ядерного клубу: чи почнеться велика війна США з Іраном

Світ опинився перед ризиком наймасштабнішої близькосхідної ескалації за десятиліття. Якщо конфлікт між США та Іраном переросте у війну на землі, наслідки відчують не лише країни Перської затоки, а й Україна

Битва за енергію та воду

Американське видання The Washington Post повідомляє, що ескалація між США та Іраном знову наблизилася до небезпечної межі. Після серії взаємних ударів конфлікт уже виходить за рамки локального протистояння. Під удар потрапляє критична інфраструктура, зокрема енергетичні та водні об'єкти, а країни Перської затоки змушені обмежувати авіасполучення через загрозу нових атак.

Особливе занепокоєння викликають повідомлення про пошкодження електростанції та опріснювального комплексу в Кувейті. Там днями, після іранського удару по електростанції Al-Subiya, виникла пожежа, а частину енергоблоків превентивно відключили.

Al-Subiya є однією з найбільших електростанцій Кувейту. Після удару влада закликала населення економити електроенергію.  Й це - вже друга уражена електростанція країни за два дні, на тлі атак також призупинили авіарейси, повідомляє агентство Bloomberg.

Для держав Затоки це не просто інфраструктурні об'єкти:саме вони забезпечують більшість населення питною водою. Атаки на такі цілі означають небезпечний перехід від ударів по військових об'єктах до ураження цивільної критичної інфраструктури.

Що означає така ескалація для країн Затоки? Монархії Перської затоки опинилися між двома центрами сили. З одного боку, вони залишаються ключовими союзниками США у сфері безпеки. З іншого - будь-яке розширення війни створює безпосередню загрозу їхній енергетичній, транспортній та водній інфраструктурі.

Закриття або обмеження роботи аеропортів, ризики для танкерного судноплавства, можливі удари по нафтових терміналах і опріснювальних заводах можуть призвести до масштабних економічних втрат навіть без офіційного оголошення війни.

Нафта знову стає "чорним золотом"

Не менш важливою залишається і ситуація навколо Ормузької протоки. Через цей вузький морський коридор проходить близько п'ятої частини світового експорту нафти. Будь-які перебої із судноплавством миттєво закладають у світові ціни так звану "геополітичну премію".

Й уже зараз міжнародні ринки реагують різким подорожчанням Brent і WTI, а аналітики не виключають подальшого стрибка цін у разі розширення бойових дій.

Для України високі ціни на нафту - це не лише глобальна економічна проблема, адже російський бюджет значною мірою залежить від експорту енергоресурсів. Навіть за наявності санкцій дорожча нафта збільшує валютні надходження Кремля та створює додаткові можливості для фінансування війни.

Нагадаємо, за тиждень світові ціни на нафту Brent зросли приблизно на 11-12%, тобто з близько 85 до понад 94 доларів за барель. Це одне з найстрімкіших тижневих подорожчань цього року, яке ринок пов'язує насамперед із ризиком розширення війни на Близькому Сході та можливими перебоями постачання через Ормузьку протоку.

"Зростання цін на нафту є реакцією насамперед на нову фазу конфлікту, на нову ескалацію між США та Іраном. Ринок закладає не стільки поточний дефіцит нафти, скільки ризик перебоїв із постачанням через Ормузьку протоку, якою проходить близько п'ятої частини світової морської торгівлі нафтою. Після нових ударів США та атак Ірану на судноплавство трейдери почали активно купувати нафтові ф'ючерси. Саме це підштовхнуло ціни вгору", - констатує політолог-міжнародник Станіслав Желіховський у кометарі UNN.

Для України це має принципове значення, адже кожні додаткові 10 доларів за барель збільшують нафтові доходи Росії на десятки мільярдів доларів у річному вимірі (залежно від обсягів експорту, дисконту на російську нафту та курсу рубля). При цьому тривале утримання Brent біля 90-100 доларів є набагато вигіднішим для Кремля, ніж ціни на рівні 70-75 доларів. Це один із ключових ризиків, котрий зараз відзначають економісти та аналітики енергетичного ринку.

Саме тому будь-яке затяжне загострення на Близькому Сході потенційно працює на користь Москви: якщо барель утримається на високих рівнях протягом тривалого часу, російська економіка отримає додатковий фінансовий ресурс для виробництва озброєнь, закупівлі комплектуючих через треті країни та продовження війни проти України.

Розширення "ядерного клубу" для балансу?

Водночас виникає ще один ризик. Якщо США будуть змушені перекидати значну частину військових ресурсів до Близького Сходу, це може ускладнити оперативне постачання окремих видів озброєння союзникам, хоча офіційно Вашингтон не заявляв про наміри скорочувати підтримку України, попереджають фахівці.

Втім американці, схоже, шукають якоїсь іншої управи на Іран, окрім великої війни на землі. Адже видання The Wall Street Journal, Reuters та AP повідомили, що президент США Дональд Трамп зробив фінальний крок і схвалив 30-річну угоду на десятки мільярдів доларів, котра передбачає будівництво американськими компаніями заводу зі збагачення урану на території Саудівської Аравії, зазначає керівник Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос у соцмережі.

"На тлі триваючого військового протистояння та ударів по Ірану той факт, що США паралельно надають Ер-Ріяду право на збагачення урану, сприймається багатьма аналітиками як створення нового "ядерного порогу" в регіоні... Президент США погодився на ключову вимогу спадкоємного принца Мухаммада бін Салмана. Примітно, що підписана угода не містить класичних обмежень (так званого "золотого стандарту", який забороняє власне збагачення) і не вимагає від саудитів підписання Додаткового протоколу МАГАТЕ, який дозволяв би міжнародним інспекторам проводити раптові перевірки", - уточнює він.

За словами Семиволоса, якщо раніше цивільна ядерна програма та поставки F-35 розглядалися Вашингтоном як "ціна" за нормалізацію відносин з Ізраїлем, то тепер США надали це Ер-Ріяду без жодних зустрічних зобов'язань.

"Що це означає для регіону? По-перше, розширення "ядерного клубу". Враховуючи ситуацію навколо Ірану, поява технологій збагачення урану в Саудівській Аравії запускає нову хвилю ескалації та нестабільності на Близькому Сході. По-друге, переформатування альянсів. США паралельно посилюють інших регіональних гравців (зокрема обіцяють F-35 Туреччині). У результаті Саудівська Аравія, Туреччина та Катар поглиблюють співпрацю і будують спільні плани в обхід Тель-Авіва. По-третє, зростання впливу Катару, який зберігає особливі привілейовані відносини з Білим домом та адміністрацією Трампа", - підкреслює експерт.

Наразі угода передається до Конгресу США, де очікується жорстка дискусія. Ізраїльський уряд та близькі до нього лобісти втратили змогу заблокувати це рішення на рівні Білого дому, тому боротьба перемістилася в публічну та парламентську площину, повідомляє Семиволос.

Таким чином, світ входить у період, коли війни дедалі частіше ведуться не лише ракетами, а й енергоносіями, логістикою та критичною інфраструктурою. Втім якщо протистояння США та Ірану продовжить розширюватися, головним наслідком стане не лише нестабільність на Близькому Сході, а й нове зростання доходів держав-експортерів нафти, серед яких залишається агресивна Росія.

Ірина Носальська