«Розвідка, курва. Рамантіка: З третім квадріком їхав мій бро з учєбки. Відірвало руку, паскудство таке...»
Але живий (с)
Максим Богородиченко – один із найцікавіших Майстрів слова (і думки) сучасної України.
Віднедавна він у війську.
Вже перший його допис з ЛБЗ – вражає:
«Магічний реалізм»
Спека здохла, хай живе мокре лайно. Небо прорвало, і тепер наш лакшері-підвал повільно перетворюється на спа-салон із лікувальною глиною.
Єдиний мінус — масажисток нема, зате є чужа крилата ракета, яка щойно пройшла над верхівками посадки, крилата погань пропорола простір зі звуком бензопили, яку намагаються завести всередині цинкової труни.
Вчора був день високої кулінарії. Хевішот намагався бути турботливою матусею і скинути нам трохи провізії з висоти стратосфери.
Фізика виявилася безсердечною сукою: ящик із тушонкою красиво увійшов у планету на швидкості звуку, створивши на галявині концептуальний натюрморт – «М’ясо, залізо і бруд у власному соку»
Жерти цей крафтовий мікс м'яса і чорнозему довелось би прямо з лопати, матюкаючи силу всесвітнього тяжіння.
А сьогодні день узагалі не задався.
Логістика на цій ділянці нагадує дешеве реаліті-шоу на виживання: перший квадрік — мінус, другий — мінус, третій спалили блядські ждуни. Водій четвертого, подивившись на цей перформанс, сказав щось нерозбірливе і просто розчинився в просторі, як ранковий туман.
Мужчіну можна зрозуміть: перспектива стати факелом посеред поля не надто пасує до його планів на пенсію.
З третім квадріком їхав мій бро з учєбки. Відірвало руку, паскудство таке, але живий, витягли, уже материть лікарів і вимагає цигарку.
Разом із його кінцівкою в металобрухті згоріла моя спешелті-кава. Світла обсмажка, нотки чорниці й жасмину, бляха.
Я сиджу в бліндажі, пахну мокрою собакою і сирим порохом, навколо гудуть фпвішки, як мухи над гівном, а мій мозок влаштовує екзистенційну істерику через грьобану пачку зерен за шістсот гривень.
Бо людина — істота кончена: руку пришити чи замінити біонікою ще можна, а де я тут візьму миту Ефіопію під дзижчання довбаних фіпівіх?
Тим часом у зведеннях суміжників суцільний кіберпанк: тисячі дронів у небі, РЕБ випалює електроніку ворога на підльоті, суцільний тріумф технологій.
Дивишся на цей екран, потім дивишся в діру над бліндажем — а там чужий мавік неквапливо і з насолодою прикидає, кому з нас скинути джекпот на макітру. Тій_таке.
Зараз дощ перечекаємо, хильнемо окропу з вишуканим ароматом паленого пластику і поповземо дивитись, чим там дихають пі_dapu. Розвідка, курва. Рамантіка.
P.S. Усе вищеописане — абсолютна вигадка і магічний реалізм. Будь-які збіги з реальними людьми, згорілою технікою чи розмазаною по планеті тушонкою є випадковими.
Чиста художня ліпка випуклих образів. Зберігайте спокій і скрольте далі.
Радіо Трек: НОВИНИ