Євросоюз готує новий пакет санкцій, у якому можуть з’явитися китайські компанії, пов’язані з підтримкою російської воєнної машини, пише Politico.
Це частина дипломатичних зусиль Брюсселя, спрямованих на те, щоб переконати президента США Дональда Трампа активніше тиснути на Кремль і домагатися завершення війни проти України.
Нещодавно Трамп заявив, що готовий приєднатися до посилення санкцій проти РФ, але лише за умови, що країни НАТО повністю відмовляться від імпорту російської нафти та введуть 50–100% мита на товари з Китаю.
Європейські дипломати прагнуть продемонструвати готовність скоротити залишкові поставки російської нафти та посилити тиск на Пекін. Однак, за словами трьох дипломатів, навіть додавання китайських компаній до 19-го пакета санкцій навряд чи задовольнить вимоги Трампа.
16 вересня увечері глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн обговорила із президентом США новий пакет, зазначивши, що він стосуватиметься «криптовалют, банків та енергетики», але не згадала Китай.
У Брюсселі побоюються, що вимоги Трампа можуть стати пасткою: якщо умови (особливо щодо мит) будуть невиконуваними, це дозволить йому перекласти провину на європейських союзників.
Учасники G7 погоджуються на необхідності тиску на Росію, але більшість у ЄС відкидає ідею тарифів проти Китаю. Причина – економічні ризики: мита у 100% на китайський імпорт підштовхнуть інфляцію в Європі й ударять по ключових галузях, зокрема, автомобільній промисловості Німеччини.
Деякі дипломати навіть підозрюють, що метою Трампа є не лише тиск на Росію, а й стимулювання продажів американського зрідженого газу до Європи.
Попри суперечки Єврокомісія наголошує: ЄС уже три роки послідовно відмовляється від російських викопних енергоресурсів і розширює контроль над експортом технологій, зокрема до китайських компаній, які допомагають Кремлю.
Проте європейські чиновники визнають: санкції проти китайських компаній часто малоефективні, адже ті просто відкриваються під іншими назвами.
У Брюсселі нині намагаються балансувати між співпрацею зі США у тиску на Москву та збереженням економічних відносин із Пекіном, який забезпечує близько 21% імпорту ЄС.