Самотність може забирати роки здорового життя? Вчені назвали найбільш вразливих

Самотність і соціальна ізоляція можуть скорочувати період життя, який людина проводить без серйозних фізичних і психологічних захворювань. Такого висновку дійшли науковці з Університету Тулейна у США, передають Патріоти України.

Дослідники проаналізували дані понад 277 тисяч людей віком від 40 до 69 років. На початку спостереження учасники не мали семи основних хронічних фізичних і психічних захворювань: діабету 2-го типу, серцево-судинних і хронічних респіраторних хвороб, деменції, раку, великого депресивного розладу та генералізованого тривожного розладу.

Науковці розраховували тривалість життя без цих захворювань, починаючи від 50 років, а потім відстежували, коли в учасників виникали фізичні або психічні проблеми зі здоров’ям.

Виявилося, що вплив самотності відрізняється у чоловіків і жінок.

Чоловіки виявилися більш вразливими до психологічних наслідків самотності. У середньому вони втрачали 5,8 року життя без депресії та тривожних розладів. Для жінок цей показник становив 3,7 року.

Водночас фізичне здоров’я сильніше страждало у жінок. Вони втрачали 2,4 року життя без фізичних захворювань, тоді як у чоловіків цей показник становив 1,7 року.

«Це пов’язано з гендерними відмінностями між чоловіками та жінками. Наше дослідження виявило, що чоловіки більш схильні до впливу самотності», — пояснив провідний автор роботи Лу Ці.

Водночас науковці наголошують, що самотність і соціальна ізоляція — не одне й те саме. Соціальна ізоляція є об’єктивним показником, який враховує кількість соціальних контактів, умови проживання та розмір соціального оточення людини.

Самотність, навпаки, є суб’єктивним психологічним станом. Людина може відчувати самотність навіть тоді, коли регулярно спілкується з іншими, якщо не задоволена якістю або глибиною своїх стосунків.

Дослідники також виявили, що здоровий спосіб життя — регулярна фізична активність, збалансоване харчування, достатній сон і відмова від куріння — здатен зменшити дефіцит років життя без захворювань, пов’язаний із соціальною ізоляцією.

Однак такі звички не змогли суттєво нейтралізувати ризики, пов’язані саме із суб’єктивним відчуттям самотності.

За словами вчених, це може свідчити про необхідність не лише підтримувати фізичне здоров’я, а й працювати із соціальними зв’язками та психологічним станом людини. Розширення кола контактів може сприяти збереженню фізичного здоров’я, тоді як подолання глибокого відчуття самотності може потребувати індивідуальної психологічної та міжособистісної підтримки.