Сатья Наделла каже, що компанії віддані одному штучному інтелекту можуть не вижити
Генеральний директор Microsoft Сатья Наделла подвоїв шокуюче попередження, яке він зробив на початку цього місяця компаніям, що використовують штучний інтелект, цього разу зробивши ще один крок. Він прогнозує, що компанії, які повністю покладаються на власні лабораторії штучного інтелекту для своїх потреб, зрештою не виживуть.
Саме це він сказав в програмі «Fareed Zakaria GPS» на CNN. Коли Закарія попросив Наделлу пояснити, що таке компанія, яка надає занадто багато інформації постачальнику моделі штучного інтелекту, Наделла сказав, що компаніям потрібно бути обережними з усім, що вони передають, від своїх даних до підказок.
Наделла закликав до налаштування, де «щоразу, коли ви використовуєте модель, усі метадані навколо неї зберігаються вами, щоб ви могли використовувати все це для навчання, можливо, власних ваг або власної відкритої моделі». (Ваги – це навчені параметри моделі, по суті, її мозок. Суть Наделли: компанії повинні зберігати власні дані про використання, щоб зрештою мати змогу створити власну модель.)
«Будь-яка фірма, яка не має такого контролю, я стверджуватиму, не залишиться фірмою, тому що ви, по суті, передасте своє мислення на аутсорсинг», – додав він.
Коротко кажучи: компанії без власних моделей — або без рівня інфраструктури штучного інтелекту, відомого як шлюзи штучного інтелекту, щоб відокремити свої підказки від самої моделі — матимуть проблеми, каже Наделла.
Він, зокрема, хоче, щоб компанії перестали покладатися на вбудовані інструменти кодування лабораторій штучного інтелекту, відомі як harnesses (прикладами яких є Claude Code від Anthropic та ChatGPT Codex від OpenAI).
«Тримаючи джгут окремо від моделі, а контекст і пам’ять окремо від моделі, ви абсолютно точно можете використовувати кілька моделей для того, в чому вони чудово підходять. Водночас будь-яка модель може зникнути, а ви все ще можете контролювати власну долю», – сказав Наделла.
І все ж Наделла радить підприємствам не надто покладатися на них. Microsoft, звичайно, виграє від цього попередження, оскільки її хмарний бізнес тепер також продає альтернативну інфраструктуру, яку він рекомендує.
Незважаючи на очевидну егоїстичну тактику страху, він не помиляється. Підприємства дедалі більше усвідомлюють, що їм потрібно багато варіантів моделей, особливо дешевших, і звертаються до моделей відкритої ваги — моделей, базовий код яких є загальнодоступним, — які вони можуть налаштувати та запускати на власному обладнанні. Це, у свою чергу, означає, що їм також знадобляться способи керування кількома моделями, а також агенти кодування, які не прив'язані до конкретного постачальника моделей.
Але спостереження Наделли стосується не лише надмірних бюджетів. Він передбачає, що як тільки компанія «передає своє мислення на аутсорсинг» певній моделі, мало що завадить лабораторії штучного інтелекту зрештою запропонувати власну конкуруючу послугу. Цей ризик зростає, оскільки підприємства впроваджують агентів штучного інтелекту та надають їм доступ до внутрішніх механізмів компанії.
Це свого роду попередження, якого стартап-індустрія тремтить роками: що завадить розробникам моделей знищити стартапи, копіюючи їх та конкуруючи з ними?
Наприклад, у травні, коли генеральний директор OpenAI Сем Альтман запропонував інвестувати в кожен стартап Y Combinator з його останньої когорти, пропонуючи їм кредити на штучний інтелект, початковий інвестор Джейсон Калаканіс опублікував аналогічне застереження для покупців, написавши: «Якщо ви візьмете ці токени, існує ненульова ймовірність того, що OpenAI вивчить саме те, що робить ваш стартап, скопіює вашу ідею та розмістить ваш додаток у своїй безкоштовній пропозиції. Це класичний посібник платформи — будьте обережні, засновники!», — написав він.
Тепер Наделла наводить ту саму аргументацію підприємствам.
Одне застереження: занепокоєння Наделли щодо надмірного обміну даними з моделями штучного інтелекту стосується лише бізнесу, а не окремих осіб. Коли Закарія конкретно запитав Наделлу, як звичайні люди можуть захистити себе, Наделла знизав плечима, сказавши, що обмін даними – це просто ціна, яку споживачі платять за користування послугою, особливо безкоштовною.
«Певною мірою має бути певний обмін цінностями у сфері споживачів, де ви отримуєте щось безкоштовно, можливо, за свої дані. Саме так працювала рекламна бізнес-модель», – сказав Наделла.