СБУ через суд намагалася забрати службову квартиру у працівника, який там не жив роками та придбав собі будинок

Чи можна роками не проживати у службовій квартирі, але при цьому зберігати право користуватися нею лише тому, що людина залишається зареєстрованою за цією адресою? Верховний Суд у справі за позовом СБУ фактично поставив питання ширше: для припинення права користування службовим житлом суд має встановити не сам факт відсутності людини, а те, чи була ця відсутність тимчасовою, чи вона остаточно вибула до іншого місця проживання.

При цьому ВС окремо виправив помилку судів попередніх інстанцій, які вважали, що СБУ мало звертатися саме з позовом про виселення. Касаційний суд пояснив: коли йдеться про особу, яка фактично вже не проживає у квартирі та могла назавжди залишити її, належним способом захисту може бути саме визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Суть спору

Йде мова про справу № 712/1783/25, в якій СБУ вимагала припинити право користування службовою квартирою. Спір виник навколо квартири у Черкасах, яка ще у 2008 році отримала статус службового житла. У 2009 році працівнику СБУ надали її для проживання разом із членами сім’ї. Згодом у квартирі зареєструвалися також чоловік його доньки та двоє онуків.

Але пізніше фактична ситуація з проживанням сім’ї поступово змінилася. Ще під час перевірки у 2018 році було встановлено, що частина членів сім’ї фактично проживає не у службовій квартирі, а в гуртожитку. Надалі СБУ провела ще кілька перевірок.

У 2024–2025 роках складалися акти, у яких зазначалося, що працівник та його дружина у квартирі фактично не проживають. Для Управління це мало принципове значення. Службове житло надається не просто як додатковий актив сім’ї, а для забезпечення проживання працівника у зв’язку з його службою. До того ж матеріали справи містили дані про інше житло.

Як з’ясувалось, працівник СБУ ще у 2012 році придбав будинок із житловою площею понад 73 кв. м. У деклараціях за 2019, 2020, 2021 та 2023 роки саме цей будинок він зазначав як фактичне місце проживання. У 2022 році він також успадкував інший будинок. Окремо СБУ посилалася на те, що його донька разом із сім’єю придбала житло за програмою пільгового кредитування. Після поліпшення житлових умов сім’ю зняли з квартирного обліку. У сукупності ці обставини, на думку Управління, свідчили про те, що службова квартира вже не використовується як постійне житло, а вона використовується для проживання сторонніх осіб. Тому СБУ звернулася до суду з вимогою визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.

Рішення судів попередніх інстанцій

Соснівський районний суд м. Черкаси 7 жовтня 2025 року відмовив у задоволенні позову СБУ. Його логіка полягала в тому, що якщо СБУ прагне припинити користування квартирою та фактично звільнити її, потрібно було обирати інший спосіб захисту – зокрема, вимагати виселення.

Черкаський апеляційний суд 23 грудня 2025 року погодився з таким висновком. Крім того, суди звернули увагу на те, що СБУ не довела факт здачі квартири в оренду іншим людям, а відповідачі продовжували оплачувати комунальні послуги.

На перший погляд, така аргументація може здаватися логічною. Але проблема полягала в тому, що суди не визначили, яку саме правову ситуацію вони розглядають. І це стало головною причиною втручання Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд звернув увагу на принципову різницю між двома способами захисту. Виселення застосовується тоді, коли особа фактично займає житло, але є законні підстави припинити її проживання у ньому. Інша ситуація виникає тоді, коли людина вже фактично вибула з житла, а спір стосується припинення самого права користування. Саме на це, за висновком ВС, посилалася СБУ. Тобто Управління не стверджувало виключно про те, що відповідачі незаконно перебувають у квартирі й тому їх потрібно звідти виселити.

Основний аргумент полягав у тому, що вони тривалий час не проживають у службовому житлі та фактично могли остаточно переїхати в інше місце. За таких обставин вимога про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є належним способом захисту. Саме тому Верховний Суд не погодився з висновком попередніх інстанцій про те, що СБУ обов’язково мала заявляти позов про виселення.

Найважливіше питання – не скільки людина не живе в квартирі, а чому

Водночас постанова ВС не означає, що тривала відсутність автоматично припиняє право на службову квартиру. Навпаки – Суд звернув увагу на необхідність чітко розмежовувати дві ситуації: тимчасову відсутність та постійне вибуття.

Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає збереження житла за тимчасово відсутнім наймачем, як правило, протягом шести місяців. За наявності поважних причин цей строк може бути продовжений. Але стаття 107 ЖК України регулює іншу ситуацію – коли наймач або член його сім’ї вибуває на постійне місце проживання. У такому випадку право користування попереднім житлом припиняється з моменту вибуття.

Тому механічно застосовувати шестимісячний строк до будь-якого випадку непроживання неправильно. Так само неправильно автоматично вважати, що людина втратила право лише тому, що тривалий час не з’являлася у квартирі. Суд має встановити намір людини щодо житла. Якщо людина тимчасово перебуває в іншому місці, але планує повернутися та продовжує сприймати квартиру як своє постійне житло, це одна правова ситуація. Якщо ж вона фактично перенесла своє життя в інше місце й більше не має наміру повертатися – зовсім інша.

Верховний Суд звернув увагу, що постійне вибуття потрібно довести сукупністю обставин. Суд може оцінювати, зокрема, проживання людини в іншому житлі, переїзд до іншого населеного пункту, перевезення особистих речей, проживання там членів сім’ї, роботу за новим місцем, отримання іншої нерухомості, листування, повідомлення про нову адресу та інші фактичні дані.

Тобто юридично важливим стає не стільки запис у реєстрі, скільки реальний зв’язок людини з конкретним житлом. Саме тому у цій справі набули значення декларації, в яких працівник СБУ протягом кількох років зазначав інший будинок як фактичне місце проживання, дані про придбану та успадковану нерухомість, результати перевірок квартири та інші докази. Але Верховний Суд не сказав, що ці обставини вже доводять остаточну втрату права. Він лише вказав, що їх необхідно належно дослідити.

Наявність іншого житла не означає автоматичної втрати права користування службовою квартирою

Придбання або отримання іншої нерухомості може бути серйозним аргументом на користь постійного переїзду. Але сам факт наявності іншого житла ще не означає автоматичної втрати права користування службовою квартирою. Так само реєстрація за адресою службової квартири не доводить, що людина продовжує там реально жити. І навіть оплата комунальних послуг не є безумовним доказом фактичного проживання. У кожному випадку суд має оцінити поведінку людини в цілому та встановити, чи зберігала вона реальний намір користуватися квартирою як постійним житлом.

Попри те, що ВС визнав спосіб захисту, обраний СБУ, належним, він не поставив крапку у спорі. Касаційний суд не може замість судів попередніх інстанцій встановлювати нові факти та самостійно переоцінювати докази. А в цій справі суди попередніх інстанцій, на думку Верховного Суду, не встановили всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору.

Зокрема, вони не з’ясували належним чином, чи була відсутність відповідачів тимчасовою, чи вони справді остаточно вибули з квартири. При цьому суди посилалися одночасно на норми, які регулюють тимчасову відсутність, постійне вибуття та виселення. Верховний Суд звернув увагу, що такі правові конструкції не можна змішувати, оскільки вони стосуються різних ситуацій.

Після повернення справи на новий розгляд суду доведеться встановити: чи справді відповідачі тривалий час не проживали у службовій квартирі, чи зберігали вони намір повернутися, чи перенесли своє своє постійне місце проживання в інше житло, яке значення мають придбані та успадковані будинки, дані декларацій і результати перевірок.

І лише після цього суд зможе відповісти на головне питання – чи втратили відповідачі право користування службовою квартирою.

Тобто, Верховний Суд у цій справі не постановив, що сім’я вже втратила право на квартиру. Він зробив інший, не менш важливий висновок: якщо людина фактично залишила службове житло і питання полягає саме у припиненні її права користування, вимога про визнання такого права втраченим може бути належним способом захисту.

Але перед тим суд має встановити, чи був це тимчасовий від’їзд, чи справді остаточний переїзд. Саме це й стане головним питанням нового розгляду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.