Середньовічний Луцьк мав свого ката: де рубали голови та вішали злочинців
Утримувати власного ката у Середньовіччі було розкішшю, яку могли дозволити собі лише заможні міста з Магдебурзьким правом. Давній Луцьк був саме таким – місто мало повний «штат» для виконання смертних вироків та власну інфраструктуру покарань.
Про це розповідають у путівнику «Луцьк від А до Я».
Ешафот
Місце «скарання на горло» луцьких злочинців було не одне. Залежно від виду присудженої страти, покарання могло відбуватися як на Ринковому майдані (відрубання голови, четвертування, батоги тощо), так і за межами міста (повішання). Як і в більшості міст, шибениця Луцька була встановлена за межами питомо міської території, локалізуючись за Гнідавським мостом.
Середньовічний Луцьк міг собі дозволити утримувати власного ката. До слова, бідніші міста при потребі запрошували його з іншого міста за великі гроші, часто лишаючи в заставу не лише цінності, а й своїх посадовців. Це робилося для того, аби ката не переманювали до іншого міста і вчасно відпускали.
Під час проведення страти до обов'язкового споглядання за цим дійством закликали все міське поспільство – славетних міщан та міщанок. Це вважалося не просто розвагою, а виховним процесом та демонстрацією сили закону.
Місцем покарання лучан також був пренгир – ганебний стовп. Традиційно для міста із Магдебурзьким правом він розташовувався на Ринковому майдані поблизу ратуші.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: