Сестра загиблого в ДТП на залізничній колії вимагала майже 1 млн гривень моральної шкоди з «Укрзалізниці»: що вирішив ВС

У справі № 624/456/23 Верховний Суд постановою від 11 серпня 2026 року, ухваленою колегією суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, переглянув спір за позовом сестри загиблого до АТ «Українська залізниця» про відшкодування 992 400 грн моральної шкоди.

Ключовим для справи було питання застосування правил відповідальності у разі ДТП внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, коли позов про відшкодування моральної шкоди заявляє родич загиблого, який керував одним із транспортних засобів.

Обставини справи

У червні 2023 року сестра загиблого звернулася до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця», вимагаючи стягнути 992 400 грн моральної шкоди без стягнення податків та обов’язкових платежів.

Підставою позову стала дорожньо-транспортна пригода, яка сталася близько 08:00 у смт Кегичівка Харківської області. Локомотив ЧМЕ-3 № 7317 під керуванням машиніста зіткнувся з мопедом «Верховина», яким керував брат позивачки. Внаслідок ДТП він отримав тяжкі тілесні ушкодження та загинув на місці.

Позивачка вважала, що локомотив, який належить АТ «Укрзалізниця», є джерелом підвищеної небезпеки, а відповідач не вжив усіх необхідних заходів для забезпечення безпеки громадян. Зокрема, вона стверджувала, що небезпечна ділянка залізничної колії не була належним чином облаштована огорожами, парканами чи іншими засобами безпеки.

Сестра загиблого посилалася на близькі родинні стосунки з братом та зазначала, що після його смерті її звичний спосіб життя істотно змінився, вона страждає від порушення сну, нічних жахів, постійного стресу та сильного душевного болю.

Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Вони виходили з того, що ДТП сталася за участю двох транспортних засобів, які є джерелами підвищеної небезпеки, а вина машиніста локомотива у її вчиненні не встановлена.

Матеріали справи також містили постанову слідчого про закриття кримінального провадження, в якій зазначено про відсутність у діях машиніста складу кримінального правопорушення. За матеріалами досудового розслідування, саме дії загиблого не відповідали вимогам Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Позивачка оскаржила ці рішення до Верховного Суду. Вона, зокрема, наполягала, що висновок про застосування статті 1188 ЦК України не повинен застосовуватися до її ситуації, оскільки в попередній справі, на яку послалися суди, позивач був родичем пасажира, тоді як у цій справі вона є родичем керманича одного з джерел підвищеної небезпеки.

Позиція Верховного Суду

Суд зазначив, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов’язковому з’ясуванню підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на спеціальні правила відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Суд вказав, що відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується за наявності вини. Водночас частина друга цієї статті передбачає випадки, коли моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

ВС зазначив, що особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності: наявності шкоди, протиправної дії заподіювача шкоди та причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається.

Разом із тим Суд наголосив, що обов’язковою підставою для відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є також встановлення судом факту протиправності дії заподіювача шкоди.

Матеріали справи свідчать про те, що дії відповідача, як учасника дорожньо-транспортної пригоди, не були протиправними.

Таким чином, за відсутності встановленого факту протиправності дій відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Водночас у цій справі шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки — локомотива та мопеда, а відтак підлягають застосуванню спеціальні положення статті 1188 ЦК України.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Зокрема, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Верховний Суд окремо роз’яснив умови застосування частини другої статті 1188 ЦК України, яка передбачає незалежну від вини відповідальність, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки шкоду завдано іншим особам.

Суд зазначив, що ця норма застосовна, якщо відбулася взаємодія джерел підвищеної небезпеки, потерпілим є інша особа, ніж їхні власники або володільці, а самі власники чи володільці спільно завдали шкоди потерпілому, тобто поведінка кожного з них була неправомірною.

Оцінюючи конкретні обставини справи, ВС вказав, що поведінка машиніста локомотива не була протиправною. Натомість дії загиблого були необережними, необачними та не відповідали вимогам пунктів 2.2, 2.3, 2.4, 2.6 Правил безпеки громадян.

Суд зазначив, що запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг загиблий, виконавши вимогу 2.3 Правил безпеки громадян.

Пунктом 2 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Верховний Суд дійшов висновку, що підстав вважати відповідача винним у цій події немає.

Важливим для справи стало й питання про те, чи потрібно було АТ «Укрзалізниця» облаштувати відповідну ділянку залізничної колії огорожею.

Суд встановив, що чинне на момент події законодавство, зокрема Правила технічної експлуатації залізниць України та Положення про систему управління безпекою руху поїздів, не передбачало обов’язкового облаштування огорож на залізничних коліях загального користування в місцях, подібних до місця події.

Натомість Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України на громадян покладено обов’язок самостійно впевнюватися у відсутності поїзда, що наближається, та дотримуватися встановленого порядку переходу залізничної колії.

ВС також врахував, що технічний стан локомотива, справність гальмівного обладнання, звукової та світлової сигналізації відповідали встановленим вимогам, а причиною ДТП стало порушення загиблим установленого порядку переходу залізничної колії.

Щодо посилань позивачки на практику Європейського суду з прав людини Верховний Суд зазначив, що вони не спростовують встановлених судами обставин про протиправність поведінки загиблого та відсутність протиправної поведінки відповідача, яка перебувала б у причинному зв’язку з його смертю.

Суд також зазначив, що покладення на державу обов’язку щодо запровадження фізичних обмежувальних заходів безпеки на залізничних коліях, на зразок огорожі, ймовірно відповідало б суспільному інтересу та легітимній меті щодо підвищення безпеки на залізничному транспорті, однак виступало б непомірним тягарем для держави та перевізника з огляду на сучасний стан суспільно-економічного розвитку.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу сестри загиблого без задоволення, а попередні рішення — без змін.

Таким чином, Суд підтвердив, що при взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки застосовується спеціальна норма статті 1188 ЦК України. Якщо встановлено вину особи, якій завдано шкоди, а протиправної поведінки іншого учасника ДТП не встановлено, правові підстави для відшкодування шкоди відсутні.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.