Шанс на поразку РФ у Болгарії: яку сенсацію дав перший тур виборів президента і що буде далі

25 жовтня у Болгарії відбувся перший тур президентських виборів, де змагалася рекордна кількість кандидатів – 27 політиків. Проте так само рекордною була і низька явка – до дільниць дійшли менше ніж 23% виборців (за попереднім підрахунком). 

Водночас цей антирекорд створив ще одну сенсацію – за низької явки різко зросли шанси на перемогу прозахідного та проукраїнського кандидата Андрея Гюрова, а проросійська Іліяна Йотова, яка до цього була безперечним лідером, отримала менше, ніж прогнозували опитування.

На диво, інші проросійські кандидати також закликають не голосувати за нібито зовнішньополітично близьку до них Йотову, і це може призвести до обрання прозахідного президента країни.

Пояснюємо у статті, чому так відбувається.

Вибори у Болгарії – країні з монополією влади

Для розуміння перегонів потрібно пояснити їхній контекст.

У квітні, за пів року до президентських, у Болгарії відбулися парламентські вибори, організовані тодішнім тимчасовим урядом Андрея Гюрова – і вони повністю переформатували політичне поле країни. Тоді зі значним відривом від решти противників перемогла новостворена партія "Прогресивна Болгарія" на чолі з експрезидентом Руменом Радевим, який для цього подав у відставку з посади голови держави. 

Радев отримав монобільшість у парламенті, але й зберіг контроль над президентською інституцією, адже виконувачкою обов’язків глави держави стала його вірна союзниця, віцепрезидентка Іліяна Йотова.

Кампанія "Прогресивної Болгарії" тоді здебільшого ґрунтувалась на популістичних обіцянках: побороти олігархію, збільшити конкурентоспроможність Болгарії, підвищити стандарти життя, зробити державу центральним гравцем у регіоні, захистити національні інтереси в ЄС та НАТО, відродити промисловість країни, посилити молодь тощо.

У підсумку Радев і його партія отримала не лише монобільшість, а й практично усю повноту влади в країні. Чимало вищих посад обійняли політичні союзники Радева, хоча на місцях рангом понижче часто опинялися партійці взагалі без досвіду держуправління: ветеринари, вчителі молодших класів чи касири-консультанти.

Та попри повний контроль над системою ухвалення рішень "Прогресивна Болгарія" не реалізує обіцяні виборцям реформи.

Натомість зусилля влади спрямовані на посилення контролю над інституціями, призначення "своїх" людей на потрібні посади в держагентствах та інституціях (часто незалежно від їхніх знань і кваліфікації) та втілення реформ, які не мали нічого спільного з обіцянками періоду виборчої кампанії. 

Вибори Йотової на посаду президента замість в.о. мали завершити формування однопартійної влади.

Як вибори стали "референдумом" та хто є лідерами симпатій

Участь у владі часто випадкових людей далася взнаки. 

Представники "Прогресивної Болгарії" часто ставали учасниками публічних скандалів: системний опір діяльності опозиції; незрозумілі та суперечливі дії щодо західних партнерів та України тощо.

Кворум на засіданнях парламенту, за наявної монобільшості, подекуди збирали виключно за підтримки партії олігарха Деляна Пеєвського ДПС. Були гучні випадки наступу на свободу слова, як-от затримання журналістки Гергани Петрової через спробу поговорити з прем’єром Радевим або жорстока атака охорони спікерки парламенту проти журналістки Соні Колтуклієвої прямо перед виборами.

І, зрештою, найсвіжіший широко відомий в Україні приклад – фактично відсутня реакція уряду на атаки російськими дронами комерційних кораблів у виключній економічній зоні Болгарії. 

Через усе це базове питання обрання президента республіки поступово еволюціонувало з "кого обрати на посаду?" до "чи підтримуємо ми вектор розвитку країни, запропонований Руменом Радевим?" 

Список кандидатів, що опинилися у бюлетені, можна стиснути до трьох основних:

Явною фавориткою опитувань на початку кампанії була Іліяна Йотова – вже згадана в.о. президента. Утім, як соратниця прем’єра Румена Радева, вона чітко асоціювалася з ним та політикою "Прогресивної Болгарії", а отже – зібрала на собі іміджеві проблеми влади.

Друге місце опитування обіцяли Андрею Гюрову. Колишній в.о. прем’єра, завдяки якому була підписана безпекова угода з Україною цієї весни, він представляє євроатлантичну та проукраїнську опозицію за підтримки коаліції "ПП-ДБ" (тобто союз партій "Продовжуємо зміни" та "Демократична Болгарія"). Його програма передбачає зближення з партнерами по ЄС та НАТО, а також активнішу боротьбу з російською загрозою;

Третім у перегонах ішов Костадин Костадинов, очільник відверто проросійської партії "Відродження", побратима "Єдиної Росії". Він виступає за вихід з ЄС та НАТО і переорієнтацію країни ближче до Москви та Пекіну.

Чому на вибори прийшло так мало людей?

Явка у 23% на виборах президента – це безумовний історичний антирекорд для Болгарії, та й загалом по Європі непросто знайти подібні приклади. 

Хоча саме падіння явки виборців не є чимось новим для болгарської політики. Ця проблема почала проявлятись після політичної кризи початку 2020 років. З 2021 по 2026 рік громадяни країни вісім разів (!) голосували на дострокових парламентських виборах, через що один раз у 2021-му та двічі у 2024-му явка була меншою за 40%. 

Та 23% громадян на дільницях – це катастрофа.

Для порівняння, позаминулі президентські вибори у 2016 році зібрали 57,47% виборців, а на минулих у 2021-му явка знизилася до 40,5% в першому турі та 34,84% у другому.

Падіння ентузіазму виборців частково пояснюється тим, що болгари банально виснажились ходити на дільниці, тим більше коли від обраних посадовців людина не отримує того, чого очікує.

Однак для настільки глибокого падіння є й інші, додаткові причини.

У політиків не бракує варіантів пояснень цього. 

Очільник консервативної партії ГЕРБ Бойко Борисов пов’язав низьку явку з "відсутністю кандидата, який об’єднуватиме націю і не виглядатиме в очах виборців як партійний кандидат". Румен Радев звинуватив у цьому противників, що вели "передвиборчу кампанію, засновану на компроматі та бруді". 

Соціологиня Генов’єва Петрова висловила альтернативну ідею: виборці намагалися малою явкою дати сигнал про невдоволення діями керівної партії.

Це припущення має підґрунтя, адже виборці "Прогресивної Болгарії" дійсно почали випаровуватись. Пів року тому болгари масово йшли голосувати за новостворену партію Радева і забезпечили їй монобільшість у парламенті. Тепер той кредит довіри вже не діє, що показав підрахунок голосів.

Шанс на перемогу прозахідного кандидата зростає

Перший тур не визначив переможця, тож у неділю 1 листопада відбудеться другий тур. 

У першому Йотова отримала майже 35%, Гюров – майже 32%. 

Цей результат став сенсацією.

Адже опитування давали Йотовій значно більше, понад 40%, а Гюрову значно менше, і йшлося про відрив під 20 відсоткових пунктів між ними. 

Однак люди, які декларували соціологам готовність підтримати кандидатку від влади, не дійшли до дільниць. Натомість опоненти пішли голосувати. Через такий успіх євроатлантисти – прозахідні болгарські виборці – відкрили в собі друге дихання. 

Вже є змога побудувати сценарії другого туру, і вони свідчать, що проросійська кандидатка від влади має всі шанси програти ці вибори.

Серед важливих висновків минулої неділі варто виділити такі:

По-перше, результати виборів показали явний відтік виборців Радева до інших проросійських кандидатів – популістів Василева ("Велич") та Михайлова ("МЕЧ"). Пів року тому вони не подолали виборчий бар’єр до парламенту через появу "Прогресивної Болгарії", але 25 жовтня сумарно здобули близько 8%. 

По-друге, якщо низька явка зберігатиметься, то переможе той кандидат, виборці якого будуть найбільш проактивним. Наразі це проукраїнський Гюров, прибічники якого, до слова, у грудні 2025 змогли повалити уряд партії ГЕРБ за допомогою масових протестів. У Йотової ж (і у нової влади загалом) є певні проблеми з мобілізацією прибічників.

По-третє, "золоту акцію" отримує проросійський кандидат Костадин Костадинов. Він отримав 12,5% голосів та посів третє місце на цих перегонах.

На перший погляд, проросійські прибічники проросійського Костадинова мали б голосувати за помірно проросійську Йотову. Але вони мають також інший вибір – не піти на дільниці. Костадинов розуміє свою вагу та здатність змінити хід подій наступної неділі. Не виключено, що у Болгарії може повторитися ситуація Польщі, де ультраправий Славомір Менцен висунув вимоги до кандидатів Навроцького та Тшасковського в обмін за свою підтримку, та Навроцький прийняв їх. Це може схилити Йотову у ще більш проросійську нішу.

Але є і добра новина.

Проросійський Михайлов вже закликав своїх виборців не голосувати за Йотову, а Василев – ігнорувати другий тур.

Ба більше, заступник Костадинова у партії "Відродження" Цончо Ганев також почав натякати на такий сценарій: мовляв, Іліяна Йотова "не хоче підтримки його партії"; "хто не просить їхньої підтримки – не може на неї очікувати".

Ця позиція проросійських кандидатів в першу чергу продиктована внутрішньополітичними причинами – як-от створенням іміджу борця з олігархією, не пов'язаного співпрацею з нині токсичними Йотовою та Радевим. Тож взаємна боротьба за обмежений електорат і, ймовірно, за російське фінансування схиляє гравців проросійської ніші проти підтримки влади. 

Парадоксально, але все це може привести до перемоги прозахідного кандидата.

Зараз шанси на перемогу у другому турі зберігають обидва претенденти. А результат виборів залежатиме від того, хто зможе переконати своїх виборців прийти на дільниці 1 листопада.

Автор: Володимир-Назарій Гавріш,

експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",

для "Європейської правди"