Ще одна артилерійська бригада ЗСУ озброїлась найкращими САУ світу (відео)
Журналіст Сергій Окунєв відвідав 43-тю артилерійську бригаду, яка за лічені місяці встигла розкрити можливості надсучасної шведської самохідної артилерійської установки Archer. Чому її вважають «гарматою-спецпризначенцем», які її особливості та як екіпаж САУ готується до можливого загострення на півдні України — в репортажі NV, передають Патріоти України.
Після повернення Дональда Трампа в Білий дім однією з головних тем обговорення стало скорочення чи потенційне повне припинення військової допомоги США Силам оборони України. Зокрема мова іде про бронетехніку та артилерію, яку попередня американська адміністрація, хоч і дуже обмежено, але постачала ЗСУ. На тлі гучних заяв Трампа та його команди питання переходу на європейську зброю стало як ніколи актуальним. Тепер про це говорять не тільки в Україні, а і в країнах ЄС, зокрема, переглядаючи плани оборонних закупівель.
Попри те, що Європа багато десятиліть мала залежність від американського озброєння, на континенті також було створено унікальні та максимально ефективні системи. Archer — шведська самохідна артилерійська установка, яку часто називають найкращою артилерією у світі. У лютому 2025 року стало відомо, що ще одна бригада ЗСУ отримала САУ Archer.
Чим шведська гармата підкорила українців і як військові ЗСУ здивували європейських інструкторів
Рано-вранці на одній із позицій 43-ї артилерійської бригади на південному фронті панує ажіотаж. Щойно екіпаж САУ Archer повернувся зі стрільби, за ніч було три виїзди, а зранку — ще один. Про це командир екіпажу розповідає журналісту NV, який не встиг побачити нічну роботу. Та бійці заспокоюють: роботи останнім часом стало багато, бойові виїзди з журналістом точно будуть.
Екіпаж із задоволенням показує свою установку, яку перемістили в замасковану позицію. Командир гармати на позивний Сірко зізнається, що уся команда відчуває особливу відповідальність та емоції через те, що має змогу нести службу на одній із найкращих САУ у світі.
«Заздримо самі собі (сміється). Але дійсно, вона дуже відрізняється від радянських гармат та САУ. Раніше я працював на радянських Д-30, потім навіть на Д-20. Порівняти? Насправді це складно. Кожен критерій, кожен параметр у сотню разів краще. І це дуже впливає на ефективність роботи», — каже командир.
Складно повірити, але гаубиця Д-20, на якій раніше ніс службу Сірко, була розроблена у 1947 році, ще за часів Сталіна. Проте і досі застосовується на фронті, як окупантами, так і Силами оборони. Різниця між зброєю середини ХХ та ХХІ століття настільки значна, що перераховувати відмінності можна кілька годин.
«Звісно, дуже зрадів, коли повідомили, що відправляють на навчання у Швецію. Одразу, як побачив Archer, зрозумів, що це інша планета порівняно з тим, на чому я працював. Навчання у нас пройшло дуже швидко, буквально пару місяців. Європейці потім нам казали, що у них базовий курс на Archer — близько року. Ми вчилися дуже інтенсивно, але не відчуваю, що чогось не встигли чи не зрозуміли. Тут справа у бажанні. Ми були готові не спати, не їсти, аби скоріше застосувати цю зброю на фронті», — згадує перше знайомство зі своєю гарматою Сірко.
В той час як командир цього розрахунку — досвідчений артилерист, навідник САУ лише близько двох місяців працює на цій системі. Молодий хлопець на позивний Прораб був переведений з піхоти.
«Звісно, мені пишуть мої побратими, з ким служили у піхоті. Питають про те, як воно тут. Багато хто хотів би так само перевестися до артилерії, все ж таки це простіше, ніж робота „на нулі“. Я став таким собі амбасадором артилерійських військ», — із посмішкою каже Прораб.
Чоловік керує наведенням та вогнем гармати. Він розкриває журналісту головні переваги Archer. Якщо у радянських та російських установок для визначення магнітних азимутів і дирекційних кутів, орієнтування гармат і приладів використовуються бусолі та точки наведення, то Archer — повністю автоматична.
«Якщо ми зараз рушаємо на повністю нову позицію і нам дадуть ціль, то час наведення на цю ціль — 30 секунд або менше. Нам не потрібні ніякі додаткові розрахунки, точки наведення, пристрілювання і якась особлива підготовка. Маємо комп’ютерну систему наведення, я просто забиваю необхідні дані про ціль — і Archer робить все самотужки».
Швидкість — мало не головна перевага цієї зброї. Мова як про швидкість пересування, бо Archer має шасі Volvo 6×6, так і про швидкість наведення та кількість пострілів на хвилину. В автоматичному режимі повний боєзаряд у 21 постріл випускається за 2,5 хвилини.
Крім того, у гармати багато інших унікальних особливостей. Серед них режим Barrage of fire.
«Це режим, коли ми можемо робити кілька пострілів під різним кутом, але в одну ціль. Таким чином через зміну траєкторії снаряди, що випущені в одну точку з певним проміжком часу, приземляються буквально в одну мить. У нас був досвід використання цього режиму. Знов таки — все це відбувається автоматично, якоїсь особливо складної чи додаткової роботи немає. Думаю, ворог навіть не дуже розуміє, як це можливо. Одна секунда — а навколо тебе одразу кілька вибухів. Мабуть, можуть подумати, що настільки синхронно працюють одразу кілька гармат», — пояснює Сірко.
Крім переваг у вогневої потужності, шведи подбали і про захист екіпажу, і навіть про певний комфорт. Кабіна САУ, в якій перебуває екіпаж під час переміщення та ведення вогню, броньована за найвищим гатунком. Виробники стверджують, що екіпаж залишиться цілим, навіть якщо ворог завдасть удар по відсіку зі снарядами та відбудеться детонація боєкомплекту. Утім, перевіряти це ніхто зайвий раз не хоче.
«Крім того, у нас тут є спеціальна зона для розігріву їжі чи води. Це, по факту, пічка. Є система гасіння пожежі, при тому як всередині кабіни, так і зовні. Є навіть система радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Теоретично, ми зможемо пережити якийсь час хімічну атаку, перебуваючи всередині. Але, на щастя, поки перевіряти не доводилося, і будемо сподіватися — не буде нагод», — продовжує екскурсію командир.
Під час мініогляду кабіни по радіо надійшла команда «код червоний». Це означає, що потрібно негайно рушати на бойовий виїзд.
«Гармата-спецпризначенець». Як українські військові використовують Archer і чому її робота повністю відрізняється від звичайної артилерії ЗСУ
Майже уся артилерія на фронті застосовується за одним принципом. Гармата знаходиться в укріпленій позиції, так званому капонірі. Зброю додатково маскують гілками та захищають антидроновими сітками. У кількох десятках метрах від вогневої позиції є бліндаж, де чекає екіпаж. У випадку команди «до бою» військові швидко рушають до гармати, займають свої позиції — та починаються стрільби. Якщо позиція була виявлена ворогом, то зброю доводиться переміщувати, повністю переобладнувати нову позицію, проводити перенаведення гармати, додаткову «пристрілку» тощо, що є вкрай проблемним для усього розрахунку та командування батареєю.
Archer застосовують зовсім інакше. Екіпаж жартує, що це «гармата-спецпризначенець».
Після отримання команди на бойову роботу екіпаж залишає схованку, де стоїть Archer. Стрільба буде вестися з інших локацій, яких насправді може бути з десяток чи навіть більше. У випадку, якщо одна з бойових локацій з тих чи інших причин перестала бути безпечною, її можна більше не використовувати, що не створює жодних проблем.
САУ на максимальній швидкості, під 70 кілометрів на годину, несеться на точку, звідки буде вестися вогонь. З моменту, як САУ зупиняється на точці і до першого пострілу, минає близько 15 секунд. Нічого подібного неможливо навіть уявити для радянських чи старих російських гармат.
Журналіст NV був попереджений, що бойова робота відбуватиметься швидко. Та все одно ледь не пропустив перший постріл — настільки миттєво САУ переходить з похідного положення в бойове.
Цього разу вогонь вівся «на заборону». Це означає один або два постріли по позиції, де ворог почав незрозумілі дії. Це необов’язково початок штурму, можуть бути прості переміщення окупантів. Мета — «заборонити», зірвати ці дії ворога.
Остаточно швидкість та решта переваг Archer стають зрозумілі, коли усвідомлюєш: екіпаж здійснив два постріли та вже залишив позицію, перемістився на кілька сотень метрів та продовжує віддалятися від точки стрільби, а тим часом перший випущений снаряд ще навіть не вразив цілі. Таким чином, навіть якщо ворог спрацює максимально швидко, підійме розвідувальний дрон чи навіть засіче точку пострілу за допомогою систем контрбатарейної боротьби, на тій позиції, звідки Archer завдавав удару, вже давно нікого немає. САУ може бути вже за кілька кілометрів від того місця. Це максимально підвищує безпеку екіпажу та гармати.
Ворог активно полює за «Арчерами», проте «спіймати» їх неймовірно складно. Так сталося і під час бойової роботи у присутності журналіста NV. Екіпаж разом із журналістом вже повернувся на «схованку» та встиг обговорити результати роботи, а ворог тільки підняв розвіддрон Supercam і шукає Archer там, де його давно немає.
За кілька хвилин приблизно по тому району, звідки велася стрільба, було завдано кілька ударів. Та жодної шкоди ворог завдати не зміг — там нікого не було.
«Цікаві цукерки» для ворога. Найкращі результати Archer за останній час
У ЗМІ нечасто можна знайти інформацію про результати роботи Archer. Зброя часто використовується «в особливих випадках» та проти найбільш цінних цілей ворога. Про один із таких випадків згадує командир Сірко.
«Був момент, нам привезли цікаві „цукерки“ (так він називає снаряди — ред.). І був виїзд, коли ми одним пострілом уразили ворожий танк та БМП, які намагалися штурмувати. Цей випадок особливо запам’ятався. Хотілося б частіше».
Навідник Прораб, який служить відносно нещодавно, також згадує пам’ятний виїзд. У той день було знищено пункт розміщення ворожих операторів БПЛА. Зараз, коли FPV-дрони та розвідувальні «крила» відіграють надважливу роль, знищення подібної бази є надзвичайно вдалою роботою.
Також точність та потужність гармати дозволяє атакувати укріплені позиції окупантів. За останній час Archer знищив декілька бліндажів та укріплень ворога, знищуючи особовий склад, що ховався в них.
«Загалом тут зараз немає великих скупчень противника. Просування іде частіше піхотними групами, іноді із застосуванням мотоциклів. Великих колон техніки тут майже не зустрічається, принаймні на наших ділянках», — розповідає Сірко.
Є критичний мінус. Чому «Арчерів» небагато на фронті
Перераховуючи переваги шведської артилерійської установки, варто не забувати про один критичний мінус. Це кількість наявних САУ та темпи виробництва нових. Archer — це надсучасна зброя, навіть у війська Швеції вона надійшла лише у 2013 році. За ці понад 10 років було виготовлено близько 40 одиниць цієї установки, а до України відправили лише певну частину.
Екіпаж переконаний, що більша кількість подібних САУ може значно змінити ситуацію на тому чи іншому відрізку фронту. У цьому контексті оптимістично звучать заяви зі Швеції, що надійшли в березні.
«Швеція сьогодні може представити Україні артилерійський пакет на суму приблизно 300 мільйонів доларів США. Швеція придбає та передасть Україні 18 додаткових артилерійських систем Archer та 5 систем ARTHUR, радарів для виявлення артилерії», — повідомив міністр оборони країни Пол Йонсон.
Йдеться про виробництво нових систем, безпосередньо для України. Цей процес може зайняти багато місяців чи навіть років. Військовий портал Defense Express стверджує, що у будь-якому випадку, виходячи з поточних можливостей виробництва, 18 Archer будуть готові лише через понад рік, навіть якщо використати наявні комплектуючі.
Станом на 11 січня 2025 року портал Oryx не зафіксував жодної втрати Україною САУ Archer, лише одну зафіксовано як пошкоджену.
