Що найбільше хвилює краян: ціни, корупція, низькі доходи

Проблем у повсякденному житті вистачає. Одних найбільше турбують ціни на житло, інших – вартість продуктів і комунальних послуг. Хтось щодня стикається з розбитими дорогами, нестачею паркомісць чи громадського транспорту, а для когось болючим питанням залишається доступність міського простору, відсутність пандусів або нормальних умов для людей з інвалідністю. Загалом питань, що болять людей, чимало. Тож що найбільше хвилює закарпатців? Відповіді шукав «Карпатський об’єктив».

Корупція залишається головним болем

Проблеми є не лише в нашому краї, але й по всій Україні. Нещодавно соціологи Київського міжнародного інституту соціології провели цікаве дослідження. Вони пропонували респондентам перелік із дванадцяти проблем і попросили обрати до трьох, які непокоять їх найбільше.

Найчастіше українці називали корупцію у владі – 50% опитаних. Тобто кожен другий респондент вважає саме цю проблему однією з найгостріших у країн. На другому місці опинилися ракетні та дронові атаки – 40%. Для багатьох областей України це залишається питанням щоденної безпеки. Водночас для Закарпаття ця проблема має трохи інше звучання, адже наш край значно менше потерпає від обстрілів, ніж регіони, розташовані ближче до фронту.

А ось наступні позиції опитування вже значно ближчі до повсякденних турбот мешканців області. 30% українців непокоїть непрофесіоналізм та некомпетентність чиновників. Люди очікують від посадовців конкретної роботи, ефективних рішень та відповідальності за результати. 28% респондентів назвали низькі зарплати та пенсії. Для багатьох родин це питання не статистики, а щоденної реальності. Вартість продуктів, ліків, оплати комунальних послуг та інших необхідних речей зростає, тоді як доходи далеко не завжди встигають за цими змінами. Ще 24% опитаних турбує діяльність територіальних центрів комплектування, 23% – зростання цін, а 21% – ситуація на фронті.

Якщо відкласти воєнні питання, то серед найболючіших для населення чітко вимальовуються три великі блоки: корупція та робота влади, матеріальне становище людей і постійне зростання вартості життя. Саме ці теми безпосередньо стосуються практично кожної родини. Адже незалежно від того, де людина живе – в Ужгороді, Мукачеві, Хусті чи невеликому селі – вона щодня купує продукти, сплачує рахунки, заправляє автомобіль або користується транспортом і бачить, як змінюються ціни. Окремо соціологи звернули увагу на ставлення українців до корупції. 72% опитаних вважають, що від початку повномасштабного вторгнення її рівень у країні зріс. Лише 6% вважають, що корупції стало менше.

А що найбільше турбує закарпатців?

Якщо загальноукраїнські соціологічні дослідження показують масштабні проблеми держави, то на місцях усе відчувається значно конкретніше. Людей хвилює те, з чим вони стикаються щодня: ціни на пальне, рахунки за комунальні послуги, дороги, забудова міст, стан довкілля, робота місцевої влади. Ми запитали мешканців різних міст Закарпаття, що саме вони вважають найбільш болючими проблемами свого краю.

Ужгородець Дмитро Ткачук серед найгостріших питань називає насамперед зростання витрат, які щомісяця відчуває практично кожна родина.

«Найперше, що відчувається щодня, – це ціни. Особливо на бензин і комунальні послуги. Якщо автомобіль потрібен для роботи чи поїздок, то заправка вже стала суттєвою статтею витрат. А комунальні платежі – це те, від чого нікуди не подінешся. За все потрібно платити, а зарплати при цьому не ростуть такими темпами. Хотілося б, щоб влада більше думала саме про те, як живуть звичайні люди», – зізнався «Карпатському об’єктиву» чоловік.

На його думку, проблема не лише в окремому подорожчанні того чи іншого товару. Коли дорожчає пальне, це зрештою відображається і на вартості перевезень, продуктів та інших послуг.

Мешканка Мукачева Мирослава Микитчак звертає увагу вже на інші проблеми. Її непокоїть стан доріг, зменшення кількості зелених зон та активна забудова міста.

«Мене дуже хвилюють дороги. У деяких місцях їхній стан залишає бажати кращого. Але ще більше непокоїть те, що місто дуже активно забудовується. Будинків стає більше, людей стає більше, автомобілів стає більше, а зелених насаджень не додається. Навпаки, складається враження, що місту дедалі більше не вистачає простору», – наголошує краянка.

За її словами, місто має розвиватися, але цей розвиток повинен бути продуманим. Нові будинки – це не лише квадратні метри. Потрібні дороги, тротуари, дитячі майданчики, місця для паркування, зелені зони та відповідна інфраструктура.

«Хотілося б, щоб перед новою забудовою думали не тільки про те, скільки поверхів можна звести, а й про те, як там житимуть люди. Місто має залишатися комфортним, а не перетворюватися просто на суцільні будинки», – додає мешканка Мукачева.

Для хустянки Галини Кривляк серед найболючіших питань – корупція, проблеми з водопостачанням та відсутність притулку для бездомних тварин.

«Мене найбільше обурює корупція. Люди хочуть бачити чесність і справедливість, хочуть розуміти, куди йдуть кошти та чому одні питання вирішуються швидко, а інші можуть роками залишатися без відповіді», – запевняє закарпатка.

Окремо вона наголошує на проблемі водопостачання.

«У Хусті досі немає нормального цілодобового водопостачання. Для сучасного міста це, на мою думку, ненормально. Вода – це базова потреба людини. Люди повинні мати можливість бути впевненими, що вона буде у крані не за графіком, а постійно», – зазначає хустянка.

Ще одна проблема, яка для неї є важливою, – безпритульні тварини.

«У місті потрібен нормальний притулок для тварин. Бездомних собак і котів багато, і проблема нікуди не зникає. Одні тварини потрапляють під колеса, інших викидають на вулицю. Волонтери намагаються допомагати, але самотужки вони не можуть вирішити проблему на рівні міста», – підсумовує Галина.

Проблеми різні, а бажання одне

Думки мешканців різних міст відрізняються, але в них є спільна риса: люди хочуть бачити свої міста зручнішими, безпечнішими та доглянутими. Краян також турбує питання розширення кладовищ та пошуку територій для нових поховань уже перетворюється на серйозний виклик.

Не менш прикро, коли те, що створюється за бюджетні кошти, самі ж мешканці не бережуть. Лавиці, урни, дитячі майданчики, зупинки та інше комунальне майно нерідко стають жертвами вандалізму. Виходить замкнене коло: громада витрачає гроші на благоустрій, хтось це майно нищить, а потім знову доводиться витрачати кошти на ремонт.

У кожного міста Закарпаття свої болючі точки. Але зрештою всі вони зводяться до одного – люди хочуть бачити результат. Не гучні обіцянки, не красиві звіти, а нормальні дороги, воду в крані, чисті вулиці, доступний міський простір, порядок і чесне ставлення до мешканців. Бо саме з таких, на перший погляд, звичайних речей і складається комфортне життя будь-якої громади.

Марина АЛДОН