У Музеї історії Маловисківщини відкрили виставку, присвячену Юрію Кондратюку – одному з найвідоміших українських винахідників у галузі космонавтики. На цю подію завітали учні Маловисківського ліцею, названого на честь видатного науковця.
Як розповіла Першій електронній газеті директорка музею Юлія Вавілова, ідеї вченого значно випереджали свій час, а в його житті були сторінки, пов’язані з Маловисківщиною.
“Учнів, а це були старшокласники, особливо зацікавили розробки і напрацювання Юрія Кондратюка в галузі енергетики, будівництво вітрової електростанцій, а також інформація про унікальну дерев’яну вежу-елеватор без жодного цвяха, яку він спроєктував. А ще вразили космічні проекти вченого. Учні переглянули відеоролик про першу висадку американських астронавтів на Місяць ще у 1969 році , і дізналися, що це відбулося саме за схемою і розрахунками,що їх запропонував Кондратюк у своїй праці «Про завоювання міжпланетних просторів”.
Експозиція, присвячена Юрію Кондратюку, в музеї є постійною і займає чільне місце, адже саме у Малій Висці “народилися” його задуми і рукописи наукових праць, якими й сьогодні послуговується людство.
Що ж відомо про загадкову постать цього вченого зі світовим ім’ям, життя якого доля поєднала з містечком Мала Виска?
Виявляється, Юрій Васильович Кондратюк – насправді не Юрій і не Кондратюк, а…. Олександр Шаргей, який був змушений привласнити чужий паспорт, щоби відмежуватися від свого «білогвардійського» минулого.
Народився О.Шаргей у Полтаві в 1897 році. Зберігся запис у метричній книзі Полтавської єпархії міста Полтави: там значилося, що батьком новонародженого був Ігнатій Бенедиктович Шаргей, матір’ю – Людмила Львівна (дівоче прізвище Шліппенбах, баронесса). Невдовзі сім’я розпалася: мати померла, батько створив нову сім’ю, а Сашко фактично жив з бабусею.
Здібності до точних наук у хлопчика виявилися ще при навчанні в Полтавській гімназії. У 1916 році Олександр вступив до Петроградського політехнічного інституту, маючи з собою рукопис та чотири зошити. В рукописі він визначив швидкість ракети, необхідну для подолання земного тяжіння. І, можливо, його талант був би помічений і підтриманий ще в стінах інституту, якби не відомі події 1917 року, громадянська війна. Двічі Олександра Шаргея (він писав тоді вже нову свою роботу «Тим, хто читатиме, щоб будувати», в якій виклав ідею «місячної траси») мобілізовували до “білої армії”, і двічі він при першій нагоді дезертирував. Переховуючись спочатку в мачухи у Києві, потім – у Смілі, де працював залізничником на станції до початку 1921 року.
У пошуках заробітків Олександр Гнатович опиняється у Малій Висці і поселяється у сім’ї приятеля своїх родичів Івана Андрійовича Лашинського – керуючого націоналізованими млином і олійнею міста. Спочатку Олександр Гнатович влаштувався механіком у млин, а пізніше- на тутешній цукровий завод. Цілими днями перебував на виробництві, а вночі засідав за креслення і рукописи цей непомітний «родич із Києва», як називали його поміж собою маловищани. Вечорами він і створював свій згодом визнаний у всьому світі геніальний, неперевершений, найскладніший твір з міжпланетних сполучень, який його ім’я зробив, фактично, безсмертним.
Біографи Кондратюка-Шаргея дослідили, що до зміни його імені і прізвища доклала рук і наполегливості його мачуха Олена Петрівна Карєєва , яка була дуже стурбована за подальшу долю пасинка. Це врешті , й штовхнуло її на зміну прізвища Олександра. З 15 серпня 1921 року у 24-річного юнака зменшується вік на три роки і починається подвійне життя. Шаргей стає Юрієм Васильовичем Кондратюком. Щодо справжнього Кондратюка, то помер від туберкульозу 1 березня 1921 року.
У Малій Висці Кондратюк створює третій, основний варіант своєї майбутньої книги. Вона виконана чорним чорнилом на 79 великих аркушах паперу (357х223 міліметри). На рукописі є авторська примітка: «Переписана і проредагована у 1923-1924 роках», тобто у маловисківський період життя винахідника. Але надрукувати роботу вдалося лише у 1929 році у Новосибірську. Називалася книга «Завоювання міжпланетного простору». У ній вчений вперше виклав послідовність етапів освоєння космічного простору. Кондратюк запропонував вертикальний підйом ракети крізь шари атмосфери з подальшим її виходом на орбіту Землі за певною траєкторією. Також український вчений розробив концепцію повернення космічного корабля, по суті, розробивши схему майбутнього «космічного човника». Крім цього, Кондратюк запропонував відправляти на Місяць екіпаж з трьох осіб: двоє в спеціальному модулі повинні досягти місячної поверхні, а третій – залишатися в кораблі на навколомісячній орбіті. Через 40 років при своєму польоті на Місяць американці (Н. Армстронг, М. Коллінз, Е. Олдрін) діяли за такою ж схемою.
Можна лише уявити, скільки б відкриттів ще міг би зробити Кондратюк-Шаргей, аби не тягар чужого імені!? Чого варте було тільки запрошення від Сергія Корольова по співпраці в ракетному конструкторському бюро, на яке Юрій Кондратюк відповів відмовою з огляду на своє минуле ( знав, напевне,що його біографію ретельно перевірятимуть).
Були на життєвому шляху видатного вченого і радість першого знайомства з величчю Космосу, і напружена копітка праця, і ув’язнення за хибними звинуваченнями у шкідництві на початку 30-х років, і десятки винаходів в галузі сільського господарства, і війна, на яку він пішов добровільно. Тривалий час вважали, що Юрій Кондратюк загинув 3 жовтня 1941 року. Проте згодом з”явилися документальні свідчення тих, хто був на війні разом Кондратюком, і вдалося з’ясувати, що він загинув між 22 і 25 числами лютого 1942 року.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ.
Ім’ям Юрія Кондратюка названо одну з вулиць в м. Мала Виска. У 2021 році Маловисківську гімназію було перейменовано на честь видатного вченого – Юрія Кондратюка. Також, на будівлі Маловисківського ліцею імені Юрія Кондратюка встановлено меморіальну дошку.
В експозиції музеї історії Маловисківщини імені Олександра Сергійовича Ковтуна зібрані унікальні матеріали, присвячені життю та перебуванню Юрія Кондратюка в Малій Висці, спогади людей, які разом з Юрієм Васильовичем працювали на Маловисківському цукровому заводі, дзеркало, подароване сім’єю Лашинських, яким користувався в побуті видатний вчений.
Володимир Тільнов для Першої електронної газети
Залишити коментар: