Шестеро дітей і 129 тисяч боргу за аліментами – суд віддав колишній дружині квартиру та 1/3 будинку
Закарпатський апеляційний суд підтвердив рішення про передачу колишній дружині квартири та 1/3 частки житлового будинку, врахувавши ухилення чоловіка від утримання дітей і наявність підстав для відступу від рівності часток.
Обставини справи
У лютому 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 1996 року. За час шлюбу народилося шестеро дітей, четверо з яких на момент розгляду справи судом першої інстанції були неповнолітніми.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 липня 2024 року шлюб розірвано, з відповідача стягнуто аліменти на утримання чотирьох неповнолітніх дітей у розмірі 1/2 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 червня 2024 року.
Під час шлюбу сторонами придбано житловий будинок (за договором купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року) та квартиру (за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2023 року). Право власності на обидва об’єкти зареєстровано за відповідачем.
Позивачка просила визнати зазначене майно спільним майном подружжя, у порядку поділу визнати за нею право власності на квартиру в цілому та на 1/3 частку житлового будинку. Вона посилалася на необхідність збільшення її частки з підстав, передбачених частинами 2 та 3 статті 70 Сімейного кодексу України: відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, ухилявся від участі в утриманні дітей, а з нею проживають діти, розмір аліментів яких є недостатнім.
Рішенням суду першої інстанції від 28 травня 2025 року позов задоволено частково. За позивачкою визнано право власності на квартиру та на 1/3 частку в праві спільної часткової власності на житловий будинок. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача 5308,00 грн судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя. Він жодного разу не сплатив аліменти, ухилявся від участі в утриманні дітей, у зв’язку з чим наявні підстави для збільшення частки позивачки.
Доводи апеляційної скарги
Відповідач просив скасувати рішення та зупинити провадження до набрання законної сили рішенням в іншій справі № 303/3253/25 про визнання права особистої приватної власності на квартиру. Він стверджував, що квартира є його особистою приватною власністю, оскільки придбана за кошти, подаровані матір’ю. Посилався на можливість підтвердження цього свідком, якого не допитали. Зазначав, що діти мають зареєстроване місце проживання в будинку, де проживає він, і наразі з ним проживають двоє неповнолітніх дітей. Вказував на приховування позивачкою обставини придбання транспортного засобу та на сумніви в об’єктивності оцінки майна.
Що вирішив суд апеляційної інстанції
Суд установив, що спірні житловий будинок і квартира набуті під час шлюбу. Відповідач не заперечував спільність будинку. Твердження про придбання квартири за особисті кошти не підтверджено належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами (письмові докази дарування чи позики відсутні). Показання свідків не можуть доводити факт укладення договору позики грошових коштів у значному розмірі, який мав бути у письмовій формі (частина 1 статті 1047 Цивільного кодексу України; постанови Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 369/7355/21, від 07.09.2023 у справі № 756/9498/19).
Клопотання про зупинення провадження відхилено, оскільки відсутня об’єктивна неможливість розгляду справи.
Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.11.2024 становив 36 968,80 грн, аліменти не сплачувалися. На час розгляду апеляції сторонами визнано заборгованість у розмірі 129 000 грн (станом на червень 2026 року). Відповідач не наводив об’єктивних причин несплати. Ухилення від участі в утриманні дітей підтверджено.
Троє неповнолітніх дітей проживають з позивачкою, яка винаймає житло. Встановлені обставини є підставою для відступу від засади рівності часток (частина 2 статті 70 Сімейного кодексу України).
Суд першої інстанції правильно, виходячи із загальної вартості майна, визнав за позивачкою право власності на квартиру в цілому та на 1/3 частку будинку.
Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції — без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
