«Шибенику» назавжди 32: Нетішинська громада провела в останню дорогу Олександра Орлова

У скорботній тиші, крізь сльози, з квітами і жовто-блакитними стягами мешканці громади проводжали капітана Орлова, схиляючи голови перед його подвигом і мужністю.

Олександр Орлов народився 15 жовтня 1992 року в Нетішині. Навчався у школі №2, яку закінчив із золотою медаллю. З дитинства проявляв неабиякі здібності – був переможцем обласних і Всеукраїнських олімпіад з фізики та математики, поглиблено вивчав англійську та українську мови.

Після школи вступив до Київської політехніки на факультет електромеханічного обладнання енергоємних виробництв. Під час навчання створив адаптивний вітрогенератор, який отримав високу оцінку у фахових колах, за що був відзначений премією Президентського фонду Леоніда Кучми.

У цивільному житті Олександр працював бізнес-аналітиком НЕК «УКРЕНЕРГО», входив до команди фахівців DOZORRO, яка створювала аналітичні інструменти для системи державних закупівель «Прозорро».

З початком повномасштабної війни, на другий день після вторгнення, він із дружиною повернувся з Бучі до рідного Нетішина. Добровільно зняв бронь і прагнув стати до лав захисників.

19 січня 2023 року був мобілізований Шепетівським РТЦК та СП.

Пройшов бойовий шлях через Бахмут, Дружківку, Покровськ, Краматорськ – завжди на «нулі», завжди поруч із побратимами.

Від молодшого лейтенанта до капітана, від командира групи спецрозвідки – до заступника командира батальйону військової частини А1302. Двічі був важко поранений, але після лікування щоразу повертався на фронт.

12 вересня 2024 року воїн загинув поблизу села Яблунівка Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

Міг не йти у бій, але не залишив своїх побратимів – очолив групу, як справжній командир і Воїн.

За упокій душі Героя молилися на площі перед будівлею виконкому міської ради.

Слова подяки і пошани Захиснику звучали з вуст Івана Романюка, секретаря міської ради.

До мурашок пробирала Молитва Українського Націоналіста. Саме її слухав щоразу перед боєм або виходом на «нульову» позицію капітан Орлов. Вона надихала його на перемогу, додавала рішучості і сили.

Близькою по духу Герою була й пісня гурту «Харцизи» – «Шибеник». Вона стала останнім саундтреком диверсійної групи з батальйону «Братство», які героїчно прийняли свій останній бій на ворожій території. Саме ця пісня, сповнена сили і волі, відповідала характеру капітана Орлова. Її ввімкнули під час прощання з Героєм.

Після прощання чин похорону відбувся в Соборі святого архістратига Михаїла та архангела Гавриїла.

Останні слова, записані на короткому відео, стали свідченням нескореного духу:

«Знайте, що ми загинули з посмішкою на обличчі…»

За мужність і героїзм Олександр Орлов нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента, грудень 2023 р.) та відзнакою командування бригади «Холодний Яр» (серпень 2024 р.).

Його знали як надзвичайно розумну, добру, відповідальну й світлу людину – сина, чоловіка, батька, побратима, друга.

У Олександра залишилися: дружина Інна, донька Ліля, мама Олена, батько Сергій, сестра Ірина, теща Галина, тесть Євгеній та уся родина, яка безмежно ним гордилася.

Від імені виконавчого комітету міської ради, депутатського корпусу та всієї громади висловлюємо щирі співчуття родині, рідним і побратимам капітана Олександра Орлова (Мазярка).

Нехай Господь дарує втіху скорботним серцям і вічний спокій душі Героя, який віддав своє життя за нашу свободу, за Україну.

Вічна слава і шана Герою!

Відділ з організаційних питань НМР