Шість тисяч років під ногами: як на Черкащині археологи досліджують найбільше трипільське поселення світу (ФОТО)

Як досліджують трипільську культуру на Черкащині

Їдучи рівною асфальтованою дорогою з сучасною розміткою, навіть не припускала, що неподалік, за лісосмугою у соняшниковому полі, історики досліджують гігантське поселення трипільців. Під метровим шаром родючого ґрунту – історія, якій понад шість тисяч років. Глиняні будинки, майстерні, посуд – епоху мідно-кам’яного віку приховують землі Черкащини. Попри понад сторічні дослідження трипільська цивілізація дотепер має загадки. Деякі з них для «18000» розкрили київські та черкаські науковці. 

Та щоб потрапити на те саме поле, де працюють археологи, спершу ознайомтесь із інструктажем від керівника розкопок – старшого наукового співробітника відділу археології неоліту та бронзового віку, кандидата історичних наук інституту археології Національної академії наук України Едуарда Овчиннікова:

- Дивіться постійно під ноги, будь ласка. Перед тим, як зробити крок – дивіться, щоб не затоптати скупчення кісток, знаряддя праці. Тут всюди кілочки й підпірки, які тримають накриття. Уважно, щоб не спіткнутися. Стійте подалі від краю розкопу, тому що може обвалитися ґрунт. А там, де вже розчищено, по центру розкопки, взагалі не можна перебувати!

Поле, яке приховує поселення шести тисяч років 

Сонце припікає носа й плечі, б’є в очі, стоячи майже в зеніті. В автівці з кондиціонером літо здавалося не таким пекучим. Нас з оператором обабіч дороги у світлому вбранні, як орієнтир, чекає кандидат історичних наук, директор інституту міжнародних відносин, історії та філософії Черкаського національного університету Андрій Касян. Легка теніска, штани, заправлені в чоботи, голову прикриває від сонця панамка‐дзвоник. 

- Ви на голову щось брали? – запитує він мене. – І ноги поколете, кросівки теж будуть брудні. 

Завбачливо накидаю на себе сорочку, а решта, що ж, засмагатиме. З обочини спершу ховаємося у зелені, що дихає теплом, пробираємося крізь лісосмугу й опиняємося серед колосся. Невеликий жовтий клаптик землі продовжують зелені соняхи, з‐поміж них видніється експедиція.

Розкопки, що ведуть археологи

Ґрунт на місці розкопок за місяць археологічних робіт став яскраво‐жовтим. Над об’єктом стоїть імпровізований навіс із затінювальної зеленої сітки. З висоти він, як пазлик, який дещо не вписується в картину зеленого поля. Лише вітер, який шарудить листям соняхів і розвіває сорочки істориків, додає руху цьому місцю. Люди ж працюють: навприсідки, на колінах, сидячи, підібравши під себе ноги. Підійшовши до команди зовсім близько, чути енергійний трек Леді Гаги з портативної колонки. Андрій Касян повертається до роботи, а Едуард Овчинніков після інструктажу починає:  

- Тут відбуваються археологічні розкопки. Працює Трипільська експедиція інституту археології Національної академії наук України. Це найбільше у світі трипільське поселення доби мідно-кам’яного віку або енеоліту – «Тальянки». Як ми їх називаємо – поселення‐гігант. Його площа складає 350 гектарів, – каже археолог.

Цього літа науковці зосередилися на розкопках великого нестандартного житла, яке у півтора раза більше за традиційне, та території навколо нього. Обрали споруду за допомогою геомагнітного плану, що створили у 2011–2012 роках їхні колеги з німецького інституту археології. Цей план унікальний тим, що на ньому ще до розкопок були помітні геомагнітні аномалії – колишні житла трипільців, вулиці, ціле селище. Геофізикам вдалося показати те, що перебуває під землею, завдяки матеріалу, з якого зводили житла трипільці.

- Трипільські будинки робили на дерев’яній основі з глини, яка мала великий домішок залізистих сполук. І через це залізо, яке накопичилося в будівельній глині, утворюється аномалія, – пояснює Едуард Вікторович. – Це наші трипільські поселення. Вони мають таку чітку структуру, яка одразу проявляється. Це надзвичайно цікаво. 

Мапа, на якій зображено поселення трипільців. Фото надав Андрій Касян

Місце, де працюють науковці. Фото надав Андрій Касян

У секторі, де нині працюють історики‐археологи, розкопки відбуваються вперше, хоча це поселення досліджують уже 45 років. Едуард Овчинніков працює у Тальянках з 2016‐го. Науковець каже, що планування в житлах трипільців – стандартизоване, тому знає, що можна очікувати під час розкопок. Це – посуд, знаряддя праці, елементи колишньої печі. Звісно, оселі й те, що в них зберігали трипільці, у зруйнованому стані. Та завдяки уламкам вдається визначати й реконструювати побут мешканців цього району. 

- Ми заглибилися на 70–80 сантиметрів і вже досягли рівня давнього трипільського горизонту. Нижче опускатимемося лише в тому разі, якщо побачимо заглиблення, зроблене самими трипільцями. А це може бути ще 30–50 сантиметрів, – пояснює Едуард Овчинніков.  

Чому археологи працюють із половиною пляшки Coca‐Cola 

Під накриттям по один бік розкопу рядочком працюють студенти‐історики з Черкаського національного університету, по інший – науковці Національної академії наук й молоді спеціалісти Києво‐Могилянської академії. У центрі ж нікого, бо тут скарб – це вже «піднята» із землі історія – видніються залишки рудої глини. Саме їх день за днем «проявляють» члени експедиції. 

Сашко разом з одногрупниками

З‐поміж рожевих, білих, синіх кепок і хустинок помітний камуфляжний капелюх. Його власник сидить на маленькому туристичному килимку й водить щіткою для фарбування по розвалинах трипільців, що ледь‐ледь видніються з землі. Сашко разом зі своїми одногрупниками працюють тут дев’ятий день, завтра – останній у межах археологічної практики. 

- Я розчищаю ділянку будинку, точніше залишки, що від нього залишилися. Кельмою вичищаю ґрунт, щіточкою зачищаю «коридори», які тут є, або археологічні фрагменти, ніж – для того, щоб розкопувати місця, до яких важко дістатися, – каже Олександр. – Це складна робота в плані чіткості: виділити кожен фрагмент досить складно – «ювелірна» робота.  

Сашко зізнається, що лопатою з початку практики йому працювалося краще. Тут же більше сил забирає спека. Молодь працює мовчки. 

- Спочатку було не до вподоби, бо колупатися в ґрунті нелегко, а потім коли колеги з досвідом розповіли, що тут знаходили кераміку від глечиків, крем’яні інструменти праці – ножі, то це сильно зацікавлює. З’являється азарт, хочеться якомога глибше викопати, знайти той артефакт і показати його нашим дослідникам, – розповідає студент. 

Знаряддя праці археологів

Для мене ж навіть набір із ручних щіток, щіточок для фарбування, щіток для прибирання, кельма, ножів, лопаток і лопат, сапок і сокирок, які лежать на місці розкопки, вже дивина, а вміти ними вправно користуватися – поготів. Біля робочих місць помічаю ще й металеві ложки різних розмірів, пів пляшки з‐під кока‐коли, обрізаної, як совок. Зроблені власноруч інструменти, як з’ясувалося, зручніші в роботі за ті, що вже існують. І пляшка не інакша ніж з газованого напою – пластик має бути цупкий. 

Науковиця працює власноруч створеним інструментом

Чергові п’ятдесят хвилин роботи збігли, студентів гукають на перерву. Ця удвічі довша за інші – двадцять хвилин – з восьмої ранку всі встигли зголодніти. Лишається година і, близько другої дня, коли сонце стане зовсім суворим, дослідники збиратимуться у табір. 

Читайте також: Подорож у часі з Владиславом Чабанюком: про нову книгу і музей Трипільської культури.

Знахідки, які допомагають зрозуміти життя трипільців

Трохи далі від студентів працює й директор інституту ЧНУ – Андрій Касян. Компанію йому складає Василь Лук’яниця, який завідує лабораторією просторової археології й археологічним кабінетом. Їхня ділянка ще вкрита землею, до уламків трипільської оселі десяток сантиметрів. Чоловіки неголосно перемовляються, здається, розмова про суп.  

Пан Андрій наступного року відзначатиме двадцятирічний ювілей відтоді, як уперше потрапив на розкопки. Пригадує, що вперше студентом досліджував пам’ятку Десятини на Чигиринщині – це була експедиція археолога, краєзнавця Михайла Сиволапа. До розкопок трипільської культури студенти Черкаського національного долучаються час від часу. Раніше досліджували й період скіфів біля пантеону Героїв у Холодному Яру. Двотижнева археологічна практика – обов’язкова у студентів.  

- У нас на Черкащині, слава Богу, працює багато археологічних експедицій. Ми намагаємося кожен рік потрапити на розкопки, щоб наші студенти бачили різні культури, експедиції, щоб розширювали свій кругозір і отримували практичні навички, – каже Андрій Касян. – На першому курсі студенти слухають курси з археології, а це практичне завершення теоретичних знань, які вони отримують, бо археологія – невідмінна частина історичної освіти. 

Андрій Касян (у світлому одязі) зі студентами на розкопках

Крім практики, студенти допомагають науковцям розширити уявлення про історичний процес розвитку трипільської цивілізації. У той час не було писемних джерел, тому тільки по залишках діяльності можна дізнатися, як жили трипільці.

- Розчищення, те, що зараз роблять студенти, – це можливість дістати предмет, не витягуючи його з землі, зафіксувати таким, яким він був на початковому етапі. Це допоможе зрозуміти, що ж сталося з цією спорудою, чому той горщик лежить збоку, чому та кісточка лежить саме там. Найбільше інформації дає навіть не артефакт, а фіксація його знаходження. Чи воно випадково впало, можливо, його там спеціально заховали, – пояснює Андрій Касян. 

Уламки житла трипільців у Тальянках

За десять років розкопок Тальянків, території між двома селами – Легедзине й Тальянки – тут відкривали гончарні горни, де могли випалювати посуд, досліджувати котловани. В останніх є кілька етапів використання. Спочатку це був кар’єр для добування будівельної глини, з якої зводили будинки, потім іноді він перетворювався на майстерні, а після – на сміттєзвалище. В одному з таких котлованів у 2021 році відкрили майстерню з виліплення пластики, тобто маленьких скульптур. Ці 500 унікальних предметів можна роздивитися у музеї в Легедзиному. Знаходили й кістки тварин, наприклад, кози, на відміну від людських. Загадку, що робили трипільці з тілами мерців, досі не розгадали. 

Знахідки під час розкопок у Тальянках

«Тімбілдінг по‐історичному»: чим студентам‐історикам запам’ятається практика

Перекусивши, до роботи на верхній частині розкопу повернулися четверо хлопців. За допомогою рулетки вони намагаються відміряти прямий кут, щоб розмітити квадрати розкопу. Та щось не складається. На допомогу приходить бакалавр Уманського університету Володимир. Хлопець пояснює: розмітку виконують за принципом «єгипетського трикутника» – простий геометричний принцип, який дає змогу точно побудувати кут у 90 градусів. 

Студенти‐археологи вимірюють ділянку за принципом «єгипетського трикутника»

Хтось запитує: «Скільки часу лишається до завершення робіт на сьогодні?» Все чітко, за годинником: «Ще сорок хвилин», – відповідають з кутка, де працюють науковці. Розумію їх, мені теж хочеться сховатися у затінок, хоча перебуваю тут лише годину. Ще трішки і студенти попрямують до бази. Цього року вони розмістилися не в наметах, а в будинку заповідника трипільської культури.

- Організація будь‐якої експедиції – це насамперед забезпечення функціонування життя в таборі, зокрема – чергування, бо треба харчуватися й прибирати. Це непроста процедура, бо від цього залежить ефективність роботи. Якщо гарно працювали, то треба нормально потім відпочити, – розповідає Андрій Касян. – А крім цього, є й романтика. Щоправда, зараз є світло й інтернет. У мій час ми вмикали телефони раз у день, щоб зателефонувати додому. Співали пісень біля багаття, а зараз грає колонка. Та все одно перебувати цілодобово разом у польових умовах – це тімбілдінг по‐історичному!

Сашко каже, що будинок, в якому розмістилися студенти, просторий, умовно поділений на дві секції: одна для дівчат, інша для хлопців. Поки більшість працює у полі, двоє чергових варять їсти і стережуть табір. Сьогодні на обід має бути суп. 

Студенти розчищають залишки будівлі трипільців

Друга половина дня у студентів вільна: хтось відпочиватиме на ліжку, гортаючи стрічку соцмереж, інші – прогулюватимуться селом, кому треба – відвідає магазин. 

- Мої очікування певною мірою справдилися. Бо спершу, коли тільки приїхали, відчувалося, що всі розгублені. Ми побачили масштаб розкопок і трохи дезорганізувалися. Чекали інструктажу. А потім все налагодилося. А ще ми збиралися разом біля багаття і навіть знаходили артефакти. Для студентів, яких очікує практика, хочу сказати, що мене по‐хорошому вразила робота в колективі. Це одногрупники й звичайно ті люди, які пояснюють що й до чого, дають наставництво. Я задоволений, – додає Олександр. 

У серпні планують завершити розкопки на цій ділянці трипільського поселення. Далі етап камеральної обробки: всі знахідки промивають, очищають і класифікують. Також археологи спробують з’ясувати за артефактами, чи одночасова забудова цього сектора, чи є різниця між попередніми дослідницькими ділянками й цією територією поселення. 

Залишки житла трипільців

За результатами досліджень науковці напишуть статті, знахідки передадуть у музей, а поле знову стане полем. І наступного року, можливо, тут теж цвістимуть соняхи. Наша зустріч із минулим завершується. Ланцюжком крокуємо до лісосмуги – зеленої «брами», яка поверне нас у теперішнє.   

Вікторія Нянько

Читайте також. Козацький побут, історія скіфів та батьківщина Шевченка: які музеї Черкащини можна відвідати вихідними.

Читайте більше черкаських новин – важливі події для громади. Знайомся з командою «18000» в інстаграм @18000_team