Шлюб розпався, але право на житло не зникло: Верховний Суд відмовив у виселенні колишньої дружини військового зі службової квартири
У постанові від 1 жовтня 2026 року у справі № 592/5743/22 Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув спір щодо втрати права користування службовою квартирою військовослужбовцем, його колишньою дружиною та повнолітніми дітьми. Суд мав визначити, чи достатньо для виселення зміни місця служби, припинення сімейних відносин і спеціального призначення житла.
Питання виселення зі службового житла потребує врахування як правового режиму такого приміщення, так і права людини на повагу до житла. Навіть якщо власник або уповноважений орган має законний інтерес у звільненні квартири для інших військовослужбовців, це саме по собі не звільняє суд від оцінки обставин проживання кожного відповідача та пропорційності виселення.
Обставини справи
У лютому 2010 року житлова комісія Сумського гарнізону вирішила розподілити трикімнатну квартиру площею 124,14 кв. м майору, згодом підполковнику, військовослужбовцю для проживання його сім’ї з чотирьох осіб.
Квартиру надали без зняття військовослужбовця з квартирного обліку. 12 квітня 2010 року йому видали ордер № 1495, у якому були зазначені дружина та двоє дітей.
Квартира належить державі в особі Міністерства оборони України та перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми (КЕВ м. Сум).
Пізніше, 2 листопада 2018 року шлюб між військовослужбовцем і його дружиною було розірвано. За актом від 21 червня 2022 року, складеним КЕВ м. Сум, військовослужбовець повідомив, що з 2 листопада 2018 року не проживає у квартирі та вивіз звідти особисті речі. У приміщенні залишилися його колишня дружина та двоє повнолітніх дітей.
У серпні 2022 року КЕВ м. Сум звернувся до суду з позовом про визнання всіх чотирьох відповідачів такими, що втратили право користування службовою квартирою, та про їх виселення без надання іншого житла.
Позивач посилався на тривалу відсутність військовослужбовця, припинення сімейних відносин між ним і колишньою дружиною, відсутність у решти відповідачів зв’язку з військовою службою та несплату ними комунальних послуг. КЕВ також зазначав, що службове житло необхідне іншим військовослужбовцям, які перебувають у черзі на його отримання.
Ковпаківський районний суд міста Суми 20 лютого 2025 року відмовив у задоволенні позову. Суд урахував, що військовослужбовець продовжує проходити службу, має значну вислугу років та не забезпечений іншим житлом. Колишня дружина й діти законно вселилися до квартири, тривалий час у ній проживають і не мають іншого житла у власності.
Сумський апеляційний суд 16 червня 2026 року залишив це рішення без змін.
КЕВ м. Сум подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати попередні судові рішення та задовольнити позов. Позивач наполягав, що право військовослужбовця на житлове забезпечення не тотожне безстроковому праву користування конкретною службовою квартирою за попереднім місцем служби.
Також він вважав, що суди неправильно застосували статтю 125 ЖК України та не врахували правові наслідки розірвання шлюбу для колишньої дружини військовослужбовця.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій. Суд окремо оцінив правові підстави для виселення військовослужбовця та його колишньої сім’ї.
ВС вказав, що право військовослужбовця на користування службовою квартирою не припиняється автоматично через переведення до іншого місця служби.
Суд урахував положення статті 125 ЖК України, яка визначає категорії осіб, яких не можна виселяти зі службового житла без надання іншого приміщення. Зокрема, до них належать сім’ї військовослужбовців та особи, які пропрацювали в установі, що надала службове житло, не менш як десять років.
За таких обставин Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, пред’явлених до військовослужбовця, оскільки вибуття до іншого місця служби та відсутність відповідача за місцем реєстрації, не є підставою для визнання його таким, що втратив право користування службовою квартирою та його виселення, за відсутності доказів наявності іншого постійного або службового житла.
Суд також урахував, що військовослужбовець має 28 років вислуги військової служби, продовжує перебувати на квартирному обліку та не забезпечений службовим житлом за новим місцем служби або постійним житлом у Києві.
ВС наголосив, що виселення колишніх членів сім’ї військовослужбовця має оцінюватися з погляду права на повагу до житла, гарантованого статтею 8 Конвенції.
Верховний Суд нагадав, що поняття житла в розумінні Конвенції не залежить виключно від його класифікації за національним законодавством. Визначальним є існування достатнього та тривалого зв’язку особи з певним місцем.
Суд навів відповідний підхід Європейського суду з прав людини, викладений у справі «Глоба проти України» від 5 липня 2012 року:
Питання про те, чи є конкретне приміщення «житлом», яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме — існування достатнього та тривалого зв’язку з певним місцем.
Також Верховний Суд звернув увагу на те, що виселення є серйозним втручанням у право на повагу до житла, а тому суд повинен оцінювати пропорційність такого заходу. Навіть якщо законне право займати приміщення припинено, особа має право на судову оцінку співмірності виселення з огляду на принципи статті 8 Конвенції.
У цій справі колишня дружина та двоє дітей військовослужбовця вселилися до квартири на підставі спеціального ордера, що позивач не оспорював. Вони продовжували користуватися квартирою та були в ній зареєстровані з 2010 року. Доказів наявності в них іншого житла або спростування фактичного проживання у квартирі матеріали справи не містили.
ВС підкреслив, що саме розірвання шлюбу не є беззаперечною підставою для припинення права на повагу до житла.
КЕВ м. Сум посилався на пункт 25 розділу IV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380. Ця норма передбачає виселення без надання іншого житла колишніх членів сім’ї військовослужбовця, які залишилися проживати у службовому приміщенні після розірвання шлюбу, у двомісячний строк із дня його розірвання.
Верховний Суд зазначив, що це положення підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки статус колишніх членів сім’ї було набуто 2 листопада 2018 року.
Водночас той факт, що згідно з абзацом четвертим пункту 25 розділу IV Інструкції № 380 підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення «колишні члени сім’ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу)», не може бути беззаперечним аргументом на користь припинення права на повагу до житла цих членів сім’ї у формі такого втручання держави, як визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення.
Отже, формальна наявність у підзаконному акті положення про виселення не звільняє суд від оцінки конкретних обставин справи та дотримання гарантій статті 8 Конвенції.
Верховний Суд також урахував інтереси військовослужбовців, які потребують службового житла, однак дійшов висновку, що позивач не довів пропорційності виселення колишньої дружини та дітей без надання їм іншого житлового приміщення. Наявність іншого житла в цих відповідачів суди не встановили.
За таких обставин справи урахувавши норми закону та баланс інтересів сторін спору та пропорційність виселення, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення.
Верховний Суд залишив без змін рішення районного суду та постанову апеляційного суду, відмовивши КЕВ м. Сум у задоволенні касаційної скарги.
Таким чином, Суд підтвердив, що відсутність військовослужбовця у службовій квартирі через переведення до іншого місця служби не є самостійною підставою для виселення за відсутності іншого житла. Щодо колишніх членів сім’ї військовослужбовця необхідно враховувати законність вселення, тривалість і характер зв’язку з житлом, відсутність іншого житла та пропорційність втручання у право, гарантоване статтею 8 Конвенції.
Читайте також — військового не можна просто виписати з квартири: Верховний Суд назвав винятки.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
