Штраф у 63,8 млн гривень за помилку з РРО: ЄСПЛ 29 вересня вирішить, чи можуть українські суди зменшувати надмірні санкції

У вівторок, 29 вересня у Палаці прав людини у Страсбурзі відбудеться подія, яка може мати далекосяжні наслідки для українського бізнесу, податкових органів та судів. Велика палата Європейського суду з прав людини на публічному засіданні виголосить консультативний висновок P16-2026-001 — щодо того, чи може суд зменшити надмірну майнову санкцію, якщо закон не залишає йому вибору та прямо встановлює штраф у розмірі 200% вартості реалізованого товару.

За цим питанням стоїть цілком конкретна історія. Уявіть ситуацію: підприємство справно сплачує податки, легально торгує пальним та алкоголем і має необхідні ліцензії. Але через технічну помилку розрахунки проводяться через касовий апарат, який не внесли до додатка до ліцензії. Ціна такої помилки — штраф у 200% вартості всього реалізованого через цей РРО товару. У конкретній справі сума санкції виявилася майже утричі більшою за вартість усіх активів підприємства, фактично поставивши під загрозу саме його існування.

Саме у межах спору між ПП «ОвручГазАвто» та ДПС у Житомирській області щодо цього штрафу Податкова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вперше звернулася до ЄСПЛ за консультативним висновком відповідно до Протоколу № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Це лише другий запит від України в межах Протоколу № 16. Перший консультативний висновок ЄСПЛ надав щодо питання, яке стосувалося статусу монастирських приміщень і того, чи може келія черниці вважатися її житлом.

Як порушення з РРО обернулося штрафом у 63,8 млн грн

Історія цієї справи почалася з перевірки, проведеної податковим органом у жовтні 2023 року щодо ПП «Овручгазавто». Підприємство здійснювало роздрібну торгівлю пальним та алкогольними напоями на підставі відповідних ліцензій.

За Законом України № 481/95-ВР від 19 грудня 1995 року роздрібний продаж такої продукції мав здійснюватися через реєстратор розрахункових операцій (РРО), відомості про який зазначені у додатках до відповідних ліцензій.

Під час перевірки податківці встановили, що з 18 січня до 20 червня 2023 року підприємство продавало пальне та алкогольні напої через РРО, який не був зазначений у додатках до ліцензій.

Саме порушення підприємство не заперечувало, однак наголошувало, що воно було ненавмисним.

Проблема полягала у розмірі санкції. Стаття 17 Закону № 481/95-ВР передбачала за таке порушення фінансову санкцію у фіксованому розмірі — 200% вартості продукції, реалізованої через не зазначений у ліцензії РРО.

Податковий орган застосував до ПП «Овручгазавто» штраф у розмірі 63 860 222,48 грн, що на той момент становило приблизно 1,64 млн євро.

І саме тут звичайний податковий спір перетворився на проблему, яка зрештою дійшла до Великої палати ЄСПЛ.

Штраф у 63,8 млн грн проти активів на 22,5 млн грн

Штраф майже утричі перевищував вартість усіх активів підприємства, яка становила близько 22,5 млн грн.

При цьому порушення було усунуто самим підприємством. Як зазначили національні суди, шкода публічному інтересу не була співмірною із суворістю застосованої санкції.

ПП «Овручгазавто» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з вимогою скасувати рішення податкового органу. Підприємство визнавало ненавмисне порушення, однак наполягало, що штраф такого розміру у конкретних обставинах є непропорційним.

Суд першої інстанції, а згодом і апеляційний адміністративний суд стали на бік підприємства та скасували рішення податкового органу.

Податковий орган не погодився з такими висновками та подав касаційну скаргу. У свою чергу ПП «Овручгазавто», заперечуючи проти касаційної скарги, знову наголосило на питанні пропорційності санкції.

Так справа потрапила до Верховного Суду — і перед ним постало питання, на яке українське законодавство не давало простого проміжного рішення.

Або 63,8 млн грн, або нуль: дилема, перед якою опинився Верховний Суд

Розглядаючи справу, Податкова палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зіткнулася із правовою проблемою.

З одного боку, йдеться про необхідність забезпечити справедливий баланс між публічним інтересом та захистом права власності. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції захищає право на мирне володіння майном, а втручання держави у це право має відповідати вимогам пропорційності.

З іншого боку, передбачена Законом № 481/95-ВР санкція була імперативною: 200% вартості реалізованої продукції. Закон не встановлював діапазону санкції та не передбачав можливості визначити, наприклад, 10%, 50% чи 100% залежно від конкретних обставин справи.

Саме тому перед Верховним Судом фактично постало питання, чи застосувати передбачений законом штраф або, визнавши його непропорційним, скасувати рішення про його застосування.

Але чи існує третій шлях?

Чи може суд, встановивши, що передбачена законом санкція є непропорційною, сам визначити менший штраф, якого законодавець взагалі не передбачив?

Сам Верховний Суд звернув увагу, що практика ЄСПЛ демонструє різні підходи до оцінки пропорційності податкових санкцій, а проблема потребує уточнення критеріїв, якими національні суди мають керуватися у таких спорах.

Саме це питання зрештою і вирушило до Страсбурга.

4 грудня 2025 року Верховний Суд вирішив звернутися до ЄСПЛ за консультативним висновком та зупинити розгляд справи до отримання відповіді.

Запит надійшов до Європейського суду з прав людини 7 січня 2026 року. 16 лютого 2026 року колегія з п’яти суддів Великої палати прийняла запит. На цій стадії колегія вирішувала лише питання його прийнятності.

Після прийняття запиту для його розгляду була сформована Велика палата у складі 17 суддів відповідно до Правила 24 Регламенту ЄСПЛ.

Перед Страсбурзьким судом Верховний Суд поставив два запитання:

• Чи має національний суд, з огляду на імперативний характер норм податкового законодавства, право не застосувати прямо передбачену законом фінансову санкцію та натомість визначити менший розмір санкції, якого закон не передбачає?
• За якими критеріями санкція, передбачена статтею 17 Закону № 481/95-ВР, може вважатися непропорційним втручанням у право, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції?

Що може змінити висновок ЄСПЛ

Формально консультативні висновки ЄСПЛ за Протоколом № 16 не є обов’язковими. Водночас сформульовані Великою палатою правові підходи можуть суттєво вплинути на українську судову практику.

Якщо ЄСПЛ визнає, що національний суд має забезпечувати пропорційність навіть тоді, коли закон встановлює фіксовану санкцію, висновок може суттєво змінити підхід українських судів до надмірних штрафів. Які саме повноваження матиме суд — зокрема, чи зможе самостійно зменшувати встановлену законом санкцію, — Велика палата має визначити 29 вересня.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.