Штрих до історії волинського повсякдення чотириста років тому

Безпосереднім джерелом до висвітлення повсякденних життєвих перипетій мешканців наших теренів ХVІ – ХVІІ століть є документація ґродських судів Волинського воєводства (Луцького, Володимирського, Крем’янецького), а також міські книги самоврядних урядів – маґістратів.

Великі за обсягом, «одягнуті» у шкіряні, часто – тиснені квітковим орнаментом оправи, актові книги містять чимало безцінних зауваг і деталей. Вони помічні на шляху до осягнення й осмислення волинської минувшини.

Скарги й справи, з якими люди ранньомодерної доби зверталися до урядників ґродів та маґістратів, охоплювали практично всі сфери їхньої життєдіяльності. Йдеться про грошові борги й зобов’язання, напади й розбої, купівлю-продаж нерухомості, образу честі, пограбування та вбивства тощо. Оповіді сторони-позивача вносили до актів за визначеним принципом «слово од слова». Художня реконструкція Сергія Шаменкова (на основі актових документів)

Навесні 1568 року прикре непорозуміння привело до володимирського замкового уряду Матея – служебника королівського дворянина Павла Григоровича Оранського. Його контраґент (судовий опонент) Григорій Семенович Оранський з невідомого злого наміру спустив воду і рибу з лазківського ставу позивача. За словами скаржника, ганебна справа сталася в ніч з п’ятниці на суботу.

Читати ще: Сюжет із повсякдення лучан 400 років тому

Самотужки й своїми руками поважний шляхтич злочину не чинив. Намовив підданого Левка Сушковича. Той заручився підтримкою інших слуг шляхетного пана. Слухняні піддані зґрабно поспускали ставок з рибою.

Наступного дня, продовжував позивач, його пан разом з дружиною Мариною ходили оглядати масштаби заподіяних шкод. Григорій Оранський, передбачивши такий хід подій, перестрів подружжя у селі Лазкові (нині – Ласків Володимирського району) «на добровільній дорозі». Чоловік почав інтенсивно лихословити. Фрагмент з книги Statuta y metrika przywileiow koronnych Станіслава Сарніцького. Судові урядники ХVI століття

Звинувачував у фальшуванні документів і приповідав: «Злий чоловіче, злодію, зраднику, кате, старий собако з сивою бородою! Щоб ти батька свого не бачив! Порубав би тебе на шматки і отут би тебе схоронив».

На тому погрози не скінчилися, і невгамовний злодій впевнено додав: «Злий чоловіче, те тобі скажу, що невдовзі ніхто інший, а я так вчиню, що з дружиною й дітьми загинеш і зникнеш».

Відтак Матей, іменем свого шляхетного пана, просив вписати скаргу до актів суду і вчинити тому справедливу раду.

Оксана ШТАНЬКО

На заголовному фото – актові книги. Фото з сайта cdiak.archives.gov.ua​