
А ви знали, що самка білки ніколи не залишить чужих покинутих малюків?
Перед тим як прийняти їх до себе, вона кілька днів спостерігає, переконуючись, що ті справді залишилися сиротами — без мами й тата. І лише коли розуміє, що допомогти більше нікому, білка обережно переносить малят до свого гнізда. Там вона годує, гріє й доглядає їх, наче це її власні діти.
Самець теж не стоїть осторонь — приносить їжу, ділиться найкращими запасами горіхів і мигдалю, підтримує свою обраницю. Вона зустрічає його ніжно, ніби дякуючи за турботу. Разом вони створюють справжню родину — сповнену тепла, взаємної підтримки й любові.
Та цим білки не лише надихають, а й приносять користь природі. Адже частина насіння, яке вони не встигають з’їсти, залишається у землі й проростає — так у лісах з’являються нові дерева.

Маленькі створіння, а скільки мудрості, ніжності й доброти у їхніх серцях.
Можливо, саме вони нагадують нам: турбота про інших — це найприродніше, що може бути.
Підготувала Олена КРЕСАН
Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш
Приєднуйтесь до нашого та слідкуйте за останніми новинами Ніжинщини

