Син ухилявся від допомоги матері, але отримав її майно: Верховний Суд назвав три умови для усунення від спадкування

Сам факт тяжкої хвороби спадкодавця, догляду за ним іншим родичем чи неприязних стосунків між спадкоємцями ще не означає, що особа ухилялася від надання допомоги.

Верховний Суд наголосив: для усунення спадкоємця від права на спадкування необхідно одночасно довести безпорадний стан спадкодавця, потребу саме в допомозі цієї особи та її умисне ухилення від такої допомоги за наявності можливості її надати.

Такий висновок суд зробив у справі № 522/22370/23.

Суть спору

Спір виник після смерті матері сторін у червні 2021 року. Жінка тривалий час хворіла. Наприкінці 2020 року вона проходила стаціонарне лікування через туберкульоз обох легень, а в червні 2021 року її повторно госпіталізували, після чого вона померла.

Після її смерті спадщину прийняли двоє дітей – дочка та син. Дочка звернулася до суду з вимогою усунути брата від спадкування. Вона стверджувала, що останні роки життя мати була фактично безпорадною та потребувала постійної допомоги. За її словами, саме вона займалася лікуванням матері, доглядала за нею, допомагала матеріально та зрештою організувала поховання.

Брат, як стверджувала позивачка, матері не допомагав, хоча був працездатним і міг це робити. Крім того, між ними були непрості стосунки. Позивачка посилалася і на те, що брат раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а мати його боялася. Тому дочка вважала, що є підстави застосувати частину п’яту статті 1224 ЦК України та усунути брата від права на спадкування.

Але суди з цим не погодилися.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2026 року залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які відмовили у позові. ВС звернув увагу: закон дійсно дозволяє усунути спадкоємця від спадкування, якщо він ухилявся від допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Але для цього недостатньо просто показати, що людина хворіла, а родич їй не допомагав. Суд має встановити одночасно три обставини. Перша – спадкодавець справді був безпорадним Йдеться не просто про наявність діагнозу чи перебування в лікарні. Безпорадний стан означає, що через вік, тяжку хворобу або каліцтво людина не могла самостійно забезпечувати умови свого життя та потребувала сторонньої допомоги, догляду й піклування. Саме тому медична довідка про хворобу ще не означає автоматичного підтвердження безпорадності.

У цій справі мати дійсно лікувалася в стаціонарі. Однак суди не побачили достатніх доказів того, що вона не могла самостійно піклуватися про себе та задовольняти свої побутові потреби.

Друга – допомога була потрібна саме від цього спадкоємця. Те, що за матір’ю доглядала дочка, саме по собі не доводить, що син юридично ухилявся від допомоги. Верховний Суд прямо зазначив: закон не ставить право на спадкування в залежність від того, який із спадкоємців фактично більше допомагав померлому.

Тобто потрібно довести, що спадкодавець потребував допомоги саме цієї людини.

Третя – спадкоємець свідомо ухилявся від допомоги. Верховний Суд пояснив: ухилення – це не просто відсутність допомоги. Потрібно встановити, що людина знала про свій обов’язок, мала можливість допомогти, але свідомо цього не робила. Тобто суд має побачити не просто бездіяльність, а винну поведінку.

Чому хвороба матері не доводить безпорадного стану

У цій справі позивачка надала медичні документи, які підтверджували серйозне захворювання матері. Але ВС погодився з судами нижчих інстанцій: сам факт лікування не доводить безпорадного стану в розумінні статті 1224 ЦК України.

Людина може мати тяжке захворювання, проходити лікування і водночас зберігати здатність самостійно пересуватися, обслуговувати себе та вирішувати побутові питання.

Тому в таких спорах важливо довести не лише те, чим хворів спадкодавець, а й те, як саме хвороба вплинула на його здатність самостійно жити та чи потребував він постійної сторонньої допомоги.

В цій справі позивачка доводила, що саме вона фактично виконувала всі обов’язки щодо матері: доглядала, допомагала матеріально, займалася лікуванням і похованням. Проте ВС зазначив: сам факт допомоги з боку одного спадкоємця не означає, що іншого можна усунути від спадкування. Інакше кажучи, спадковий спір не перетворюється на змагання, хто з дітей зробив для батьків більше.

Для застосування статті 1224 ЦК України суду потрібно встановити конкретне порушення з боку того спадкоємця, якого просять усунути від спадкування.

Чи мають значення старі судимості спадкоємця

У цій справі суди встановили, що відповідач у минулому неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Однак це не стало підставою для позбавлення його спадщини. ВС погодився, що сама наявність судимостей або конфліктних відносин із сестрою не доводить ухилення від допомоги матері. Для суду важлива конкретна поведінка спадкоємця щодо спадкодавця саме в той період, коли той потребував допомоги.

Тому минулі проблеми із законом можуть бути частиною загального контексту справи, але автоматично не створюють підстав для усунення від спадкування.

Крім того, у суді першої інстанції допитали дев’ятьох свідків. Однак Верховний Суд погодився, що їхні показання не довели головного – умисного ухилення відповідача від допомоги матері. ВС наголосив: показання свідків потрібно оцінювати разом з усіма іншими доказами. Самі по собі вони не є безумовною підставою для висновку, що спадкоємець свідомо ухилявся від допомоги.

Позивачка в касаційній скарзі фактично просила по-іншому оцінити докази, які вже дослідили суди першої та апеляційної інстанцій. Але можливості Верховного Суду на цій стадії обмежені. За статтею 400 ЦПК України касаційний суд не встановлює нові факти, не визначає, який доказ є більш переконливим, і не проводить повторну оцінку доказів. Тому якщо суди попередніх інстанцій дослідили докази та обґрунтували свої висновки, сама незгода сторони з їхньою оцінкою не означає, що рішення потрібно скасувати.

Ця постанова фактично показує, наскільки високим є поріг доказування у спорах про усунення спадкоємця від права на спадкування. Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій і залишив касаційну скаргу без задоволення.

Фактично суд ще раз підтвердив: усунення від спадкування – це не покарання за погані сімейні стосунки чи недостатню увагу до батьків. Це юридичний наслідок, для якого необхідно довести конкретну винну поведінку спадкоємця та всі передбачені законом умови.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.