Син вчинив домашнє насильство щодо матері, а потім захотів аліменти з її мізерної пенсії: чим закінчилася справа в суді
Рівненський апеляційний суд розглянув справу за позовом повнолітнього студента до матері про стягнення аліментів на період навчання. Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги сина та зобов’язав матір щомісяця сплачувати йому 1/6 усіх видів заробітку (доходу).
Однак мати оскаржила це рішення, наголошуючи, що син не довів необхідності додаткового утримання, а її власні доходи не покривають навіть базових потреб. Крім того, вона звернула увагу на судове рішення, яким було встановлено вчинення сином домашнього насильства щодо неї.
Апеляційний суд погодився з доводами про недоведеність потреби в утриманні та відмовив у позові.
Син вимагав аліменти від матері, хоча вже отримував стипендію та виплати від батька
Повнолітній син звернувся до суду з позовом до матері, в якому просив стягувати з неї аліменти в розмірі 1/5 частки її заробітку (доходу) на період навчання.
Позивач зазначав, що навчається на третьому курсі бакалаврату денної форми навчання Навчально-наукового інституту енергетики Національного університету «Одеська політехніка». Згідно з довідкою університету, навчання мало тривати до 30 червня 2026 року.
За словами студента, він отримував стипендію в розмірі 2500 грн та аліменти від батька, однак самостійного заробітку не мав через зайнятість навчальним процесом.
Він стверджував, що потребує додаткових коштів на проживання, харчування, проїзд, одяг, взуття та навчальне приладдя.
Окремо син повідомив, що є співвласником квартири разом із матір’ю — кожному належить по 1/2 частки. Однак через конфлікти з нею він нібито не міг користуватися спільним житлом, тому був змушений орендувати іншу квартиру за 8000 грн на місяць.
Також позивач зазначав, що мати отримує пенсію, періодично працює на сезонних роботах, відвідує європейські країни та не має інших утриманців. На його думку, це свідчило про її можливість сплачувати аліменти.
Суд першої інстанції зобов’язав матір сплачувати 1/6 доходу
Вараський міський суд Рівненської області частково задовольнив позов.
Суд постановив стягувати з матері на користь повнолітнього сина аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 березня 2025 року до 30 червня 2026 року включно.
Водночас суд зазначив, що право на утримання припиняється у разі припинення сином навчання.
Не погодившись із рішенням, мати подала апеляційну скаргу.
Мати заявила про відсутність грошей на власні потреби та недоведеність витрат сина
В апеляційній скарзі жінка наголошувала, що син не підтвердив належними доказами необхідність отримувати від неї додаткові кошти.
На її думку, суд першої інстанції не врахував, що позивач навчається на бюджетній основі дистанційно, а отже не несе витрат на оплату навчання, придбання паперових підручників чи регулярний проїзд до університету.
Крім того, хоча син надав договір оренди квартири, він не підтвердив квитанціями чи іншими платіжними документами фактичні витрати на оренду житла, харчування, одяг або навчальні матеріали.
Мати також зазначала, що син має можливість проживати у квартирі, співвласником якої є.
Окремим аргументом стало її матеріальне становище.
Як встановив суд, за період із 1 січня до 31 липня 2025 року жінка отримала 19 963 грн пенсії за віком.
В апеляційній скарзі вона стверджувала, що після відрахувань фактично отримує менше ніж 2500 грн на місяць, тоді як стипендія сина становить 2500 грн.
За словами апелянтки, її доходів недостатньо навіть для забезпечення власних базових потреб — харчування, придбання ліків та оплати комунальних послуг.
На підтвердження витрат жінка надала квитанції про оплату комунальних послуг, придбання ліків, стоматологічного лікування та інші документи, які суд дослідив.
Суд встановив факт домашнього насильства сина щодо матері
Ще однією важливою обставиною справи став конфлікт між матір’ю та сином, зокрема щодо користування спільною квартирою.
Син пояснював необхідність орендувати інше житло тим, що мати нібито перешкоджає йому проживати у квартирі, половина якої належить йому на праві власності.
Однак апеляційний суд звернув увагу, що спір про усунення перешкод у користуванні житлом на момент ухвалення рішення у справі про аліменти ще не був вирішений.
Водночас у постанові апеляційного суду прямо зазначено: «Водночас у судовому порядку доведена саме вина позивача у домашньому насильстві щодо відповідачки (постанова Вараського міського суду від 18 березня 2025 року у справі № 565/543/25)».
Тому апеляційний суд визнав неправильним посилатися на те, що саме мати створювала синові перешкоди у користуванні спільною квартирою, оскільки відповідний житловий спір не був вирішений.
Сама ж мати в апеляційній скарзі наголошувала, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що син є особою, яка вчинила домашнє насильство, а вона — постраждалою від його дій.
Водночас факт домашнього насильства не став самостійною правовою підставою для відмови в аліментах. Визначальним для апеляційного суду було те, що позивач не довів потреби в матеріальній допомозі саме у зв’язку з навчанням.
За яких умов повнолітня дитина має право на аліменти
Апеляційний суд нагадав, що відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати повнолітніх дочку або сина, які продовжують навчання та у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними 23 років — за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу.
Суд підкреслив, що такий обов’язок виникає лише за одночасної наявності чотирьох юридичних фактів:
- Дитина досягла 18 років, але їй ще не виповнилося 23 роки.
- Вона продовжує навчання незалежно від його форми.
- У зв’язку з навчанням потребує матеріальної допомоги.
- Батьки мають можливість надавати таку допомогу.
При цьому, на відміну від обов’язку утримувати неповнолітню дитину, обов’язок сплачувати аліменти повнолітньому сину чи дочці, які продовжують навчання, не є безумовним.
Вирішуючи такі спори, суди повинні встановлювати не лише факт навчання, а й матеріальне становище отримувача та платника аліментів, наявність доходів, майна, інших утриманців та обставини, що мають істотне значення.
Таку правову позицію Верховний Суд, зокрема, виклав у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
Хто повинен доводити потребу в аліментах
Апеляційний суд окремо наголосив на розподілі обов’язку доказування у справах про стягнення аліментів на повнолітніх дітей.
Позивач повинен довести потребу в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач — неможливість надання такої допомоги або можливість надавати її у меншому розмірі, ніж вимагає позивач.
Суд послався на статті 12, 13 та 81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, апеляційний суд навів позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17.
У ній Верховний Суд звернув увагу на необхідність доведення саме потреби в матеріальній допомозі у зв’язку з навчанням, зокрема шляхом підтвердження витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників та інших необхідних речей.
Серед можливих доказів у таких справах апеляційний суд назвав документи про вартість навчання, договори оренди житла, підтвердження витрат на проживання в гуртожитку, банківські виписки та інші документи, які свідчать про відповідні потреби.
Чому апеляційний суд визнав вимоги студента необґрунтованими
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що позивач не надав належних доказів конкретних витрат, які він несе у зв’язку з навчанням.
Зокрема, студент не підтвердив вартість підручників, навчальних посібників, іншого приладдя чи проїзду до навчального закладу.
Також він не надав належних доказів наявності або відсутності власних доходів, зокрема банківських виписок чи відомостей про доходи.
Окремо суд оцінив витрати на орендоване житло.
Позивач повідомляв, що навчається дистанційно, водночас із 1 квітня 2025 року винаймає квартиру за 8000 грн на місяць.
Проте суд звернув увагу: за поясненнями самого сина, необхідність орендувати інше житло виникла не через навчання, а через конфлікт із матір’ю, з якою він є співвласником іншої квартири.
Отже, наведені обставини не підтверджували потреби в додатковому утриманні саме у зв’язку з навчанням.
Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів належними, допустимими та достатніми доказами потребу в матеріальній допомозі, а тому суд першої інстанції передчасно визнав наявними всі умови для стягнення аліментів.
Що вирішив Рівненський апеляційний суд
За результатами перегляду справи № 565/645/25 колегія суддів Рівненського апеляційного суду задовольнила апеляційну скаргу матері.
Суд скасував рішення Вараського міського суду Рівненської області та ухвалив нове — відмовити у задоволенні позову повнолітнього сина про стягнення аліментів на період навчання.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
