Сінгапур встановив 13 тисяч сонячних панелей у морі: проблему створили не хвилі
У Сінгапурі, де майже не залишилося вільної землі, інженери вивели сонячну електростанцію прямо в море – у протоку Джохор біля узбережжя. Конструкцію розробляли з розрахунком на шторми, течії та хвилі, однак справжньою проблемою стали морські організми, які почали обростати підводні елементи станції. Про це повідомляє The Pulse.
Сінгапур – це острівна держава з населенням майже шість мільйонів людей, площа якої становить близько 725 квадратних кілометрів. Вільного простору для класичних сонячних полів там просто немає, а панелей на дахах будинків недостатньо, щоб виконати національні цілі з "зеленої" енергетики до 2030 року. Тому енергетична компанія EDP APAC вирішила побудувати станцію просто на воді біля району Вудлендс.
За словами фахівців, морська стихія диктує куди жорсткіші умови, ніж прісні водойми: окрім агресивного впливу солі, системі доводиться постійно долати хвилі, перепади припливів і шквалистий вітер. На етапі проєктування розробники зосередилися саме на цих чинниках, змонтувавши мережу натяжних тросів зі стійких сплавів і закріпивши її на дні для запобігання корозії та забезпечення надійної фіксації.
Згідно зі звітами, на водній гладі змонтували понад 13 тисяч фотоелектричних панелей, закріплених на більш ніж 30 тисячах понтонів. У підсумку вийшла електростанція потужністю 5 мегават, що охоплює близько 12 акрів акваторії та визнана однією з найбільших плавучих сонячних систем у світі.
Дослідники звертають увагу й на відчутний бонус такого розташування: морська вода природно охолоджує панелі у найспекотніші години, тому вони генерують більше електрики, ніж суходільні аналоги. Крім цього, суцільний шар панелей істотно гальмує випаровування прісної вологи у прибережній зоні.
За технічними даними, комплекс оснащено 40 центральними інверторами та одним масивним трансформатором, що дозволяє щороку виробляти орієнтовно шість мільйонів кіловат-годин енергії. Водночас Рада з економічного розвитку Сінгапуру стверджує, що цей обсяг допомагає щорічно знижувати викиди вуглецю у повітря на понад чотири тисячі метричних тонн.
Перші випробування показали, що платформа непогано витримує хвилі й вітер. А от із живою природою впоратися виявилося значно складніше.
Тепла тропічна вода під панелями фактично перетворилася на природний інкубатор. Уже за кілька місяців понтони й кріплення обросли товстим шаром водоростей, морських асцидій і тисяч черепашок-балянусів. За результатами зважування, ця непрохана маса додала інженерній конструкції майже 43% зайвої ваги. Унаслідок цього понтони почали занурюватися глибше у воду, а загальний рівень плавучості станції стрімко впав.
Технічні служби констатують, що через просідання платформи сталеві шарніри, які мали гасити коливання від хвиль, заклинило й вони перестали рухатися. Через нижчу посадку станції у воді солоні бризки стали заливати електричні з'єднання, що загрожувало корозією та поломками всієї системи.
Щоб врятувати ситуацію, працівники почали вручну зчищати наліт із конструкцій і застосовувати хімічні засоби проти обростання. Паралельно інженери взялися переробляти обладнання – тестують понтони з піднятою геометрією та встановлюють підводні датчики, які відстежують вагу наростання в реальному часі.
Источник: unian.ua