Синод єпископів УГКЦ заслухав доповіді про життя українських греко-католицьких громад у світі
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
У доповідях було предтавлено життя Української Греко-Католицької Церкви в різних куточках світу: від прифронтових територій України до громад Австралії.
- 11 доповідей.
- 4 континенти.
- Тисячі кілометрів між громадами.
- Одна Українська Греко-Католицька Церква.
Україна
Свою своєрідну мандрівку єпископи Синоду розпочали з України — представлення душпастирського життя Києво-Галицької митрополії.
Блаженніший Святослав засвідчив, що саме цей регіон найбільш переживає наслідки повномасштабної війни. Частина парафій зруйнована або припинила регулярне богослужбове життя, священики залишаються на прифронтових територіях, а громади щодня служать людям, які пережили втрати, вимушене переселення і травму війни. Попри це, Церква продовжує розвивати душпастирство в Київській архиєпархії, Одеському, Донецькому, Луцькому та Харківському екзархатах, підтримуючи понад дві сотні парафій.
Серед найгостріших викликів Глава УГКЦ назвав потребу зцілення зранених війною парафіяльних спільнот та окремих людей — як священиків, так і мирян. Це вимагає підтримки духовенства, розвитку семінарій і зміцнення взаємної довіри між єпископами, священниками й мирянами. Водночас митрополія прагне залишатися живою місійною Церквою, що не лише реагує на наслідки війни, а й будує нові громади, супроводжує людей у найважчих обставинах і залишається моральним орієнтиром для суспільства.
Далі єпископи звернули увагу на Львівську, Тернопільсько-Зборівську й Івано-Франківську митрополії. Митрополит Теодор Мартинюк окреслив головні душпастирські виклики регіону: спад покликань до семінарій і монастирів, потребу супроводу військовослужбовців, ветеранів, родин загиблих і зниклих безвісти. Відповідями Церкви мають стати розвиток родинного душпастирства, допомога в розпізнанні покликання, підтримка духовенства, військове капеланство та створення просторів для інтегрального людського зцілення.
Західна і Центральна Європа
Польща залишається однією з найбільших країн присутності УГКЦ поза межами України. Три єпархії опікуються майже 75 тисячами вірних, водночас служачи сотням тисяч українців, які прибули після початку повномасштабної війни. Це поставило перед Церквою нові завдання: інтеграцію новоприбулих у парафіяльне життя, забезпечення душпастирської опіки в нових місцях поселення, підтримку української ідентичності та виховання молодого покоління..
Відповідаючи на ці виклики, Церква розвиває катехитичне служіння, підтримує українські родини, допомагає біженцям і ветеранам, зміцнює співпрацю з Римо-Католицькою Церквою та шукає нових форм душпастирства.
У країнах Західної Європи масове прибуття українців після 2022 року докорінно змінило життя громад: зросла кількість вірних, виникла потреба відкривати нові душпастирські осередки та виробляти нові моделі служіння. Єпископ Богдан Дзюрах наголосив, що пріоритетами залишаються євангелізація новоприбулих, підготовка душпастирів і мирян, заснування громад там, куди переміщуються українці, розвиток співпраці з місцевими римо-католицькими структурами та постійний моніторинг міграційних процесів.
В Іспанії українські греко-католицькі громади перебувають під опікою Ординаріату для вірних Східних Католицьких Церков і Пасторально-міграційного відділу УГКЦ. Особливим знаком єдності став нещодавній візит Постійного Синоду УГКЦ до Мадрида та спільна Літургія в катедральному соборі Альмудена. Головним викликом залишається плекання священничих покликань серед української молоді. Генеральний вікарій Ординаріату о. Андрес Мартінес Естебан наголосив, що вирішальним чинником для народження покликань є особистий приклад священника.
Австрія стала прикладом стрімкого зростання української церковної присутності після початку повномасштабної війни. Сьогодні тут перебуває майже 77 тисяч українців зі статусом тимчасового захисту, з яких приблизно 5 500 тисячі регулярно беруть участь у житті громад УГКЦ. Якщо у 2015 році діяло лише 5 душпастирських осередків, то нині великодні богослужіння звершуються вже у 20. УГКЦ розвиває не лише богослужбове життя, а й духовні центри, катехизацію, молодіжне душпастирство та інші ініціативи підтримки українців. Особливу увагу приділяють молоді, родинам і людям, які пережили війну та вимушене переселення.
Америка
Північноамериканський і Південноамериканський континенти залишаються важливими осередками Української Греко-Католицької Церкви. Єпископи, які представляли країни регіону, наголосили на спільних викликах: секуляризації, асиміляції, нестачі покликань та потребі переосмислення душпастирських моделей.
У США особливо наголосили на переході від «етнічної Церкви» до по-справжньому місійної спільноти, здатної відповідати сучасній географії української міграції.
У Канаді головними викликами назвали секуляризацію суспільства, кризу передачі віри молодому поколінню та потребу переходу від моделі «Церкви для українців» до «Української Церкви, яка євангелізує Канаду».
Бразильська митрополія акцентувала увагу на кризі покликань, ослабленні інституту сім’ї та необхідності активнішої праці з молоддю й родинами.
В Аргентині одним із головних викликів залишається велика територія єпархії та розпорошеність українців. Єпископ Данило Козлинський наголосив на важливості розвитку мирянського служіння та пошуку нових форм присутності Церкви поруч із людьми.
Австралія
Особливістю Мельбурнської єпархії святих апостолів Петра і Павла є її місійність. Вона охоплює Австралію, Нову Зеландію та країни Океанії — територію площею близько 8,5 млн км². Великі відстані між громадами визначають ритм церковного життя, тому єпархія поєднує особисте душпастирство зі сучасними засобами комунікації, підтримуючи регулярні зустрічі духовенства і мирян.
Єпископ Микола Бичок звернув увагу на старіння парафій, асиміляцію молодших поколінь, секуляризацію, недостатнє залучення новоприбулих українців до церковного життя та брак священиків. Відповіддю мають стати активніше залучення мирян, розвиток молодіжного служіння, участь Церкви в житті української громади та довготермінове планування розвитку єпархії.
"Попри різні умови служіння, усі доповідачі засвідчили спільну реальність: українці, розсіяні по всьому світу, прагнуть не лише зберегти свою ідентичність, а й будувати живі церковні спільноти. Серед основних тем — душпастирство мігрантів і біженців, формування молодого покоління, плекання священничих і монаших покликань, розвиток мирянського служіння та збереження єдності з Церквою- Матір'ю", - резюмували в УГКЦ.