Спадкоємець не прийняв спадщину, бо вважав, що майна немає: ВС пояснив, чому це не виправдовує пропуск строку
Питання пропуску строку на прийняття спадщини має принципове значення, оскільки закон встановлює конкретний шестимісячний період для реалізації спадкоємцем свого права, а можливість його поновлення залежить від наявності поважних причин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 5 серпня 2026 року розглянув справу № 161/6452/24 щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Суд перевірив, чи могли обставини, на які посилався спадкоємець, бути визнані об’єктивними та істотними труднощами, що перешкоджали своєчасному зверненню до нотаріуса.
Обставини справи
Позивач та відповідачка були дітьми спадкодавиці. Їй на праві власності належала квартира. 20 липня 2020 року за договором дарування квартира була передана онуку спадкодавиці. Договір від імені власниці уклав її син на підставі довіреності.
Спадкодавиця померла після укладення договору дарування. Заповіту вона не залишила, тому спадкування відбувалося за законом.
Позивач у встановлений шестимісячний строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не звертався. Він пояснював це тим, що знав про відсутність у матері іншого майна, а квартира, яка була її єдиним майном, за життя була подарована його сину. Тому, на його думку, звертатися із заявою про прийняття спадщини не було необхідності.
Водночас у квітні 2021 року відповідачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсними довіреності та договору дарування квартири, а також скасування реєстрації права власності за обдарованим.
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси року позов було задоволено. Довіреність і договір дарування визнано недійсними, а запис про реєстрацію права власності на квартиру за обдарованим скасовано. Це рішення залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду.
Після цього позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 19 січня 2024 року нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва через пропуск шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Позивач також посилався на те, що з 2016 року хворіє на онкологічне захворювання та проходив лікування.
Малиновський районний суд м. Одеси частково задовольнив позов і визначив позивачу додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини. Суд виходив, зокрема, з того, що на момент смерті спадкодавиці майна, яке можна було успадкувати, фактично не було, а після судового рішення щодо недійсності договору дарування позивач звернувся до нотаріуса.
Одеський апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у позові. Апеляційний суд зазначив, що відсутність спадкового майна на момент відкриття спадщини не свідчить про поважність причини пропуску строку. Крім того, позивач брав участь у справі щодо оскарження довіреності та договору дарування, яка була розпочата ще у квітні 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд нагадав, що за статтею 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. За статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Суд зазначив, що подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
ВС вказав, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
За конкретних фактичних обставин справи поважними причинами суд може визнати, зокрема, тривалу хворобу спадкоємця, велику відстань між місцем його постійного проживання та місцем розташування спадкового майна, складні умови праці, пов’язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, а також перебування на строковій службі у складі Збройних Сил України.
Водночас Суд зазначив, що не можуть визнаватися поважними причинами юридична необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини та несприятливі погодні умови.
ВС наголосив, що головною ознакою поважних причин пропуску строку є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Окремо Верховний Суд визначив часовий критерій, який має враховуватися судами при оцінці причин пропуску строку.
Суд зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об’єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини.
Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців — в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
ВС також зазначив, що після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття/відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв’язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця.
У цій справі позивач знав про відсутність спадкового майна та не звернувся до нотаріуса у встановлений законом строк. При цьому вже у квітні 2021 року він брав участь у судовій справі щодо довіреності та договору дарування квартири.
Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який встановив, що початок перебігу строку на звернення із заявою про прийняття спадщини не пов’язується з ухваленням рішення у справі щодо недійсності договору дарування або набранням таким рішенням законної сили.
Щодо посилання позивача на онкологічне захворювання Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що зазначені ним обставини не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Суд також наголосив, що доводи касаційної скарги переважно свідчили про незгоду із встановленими судом обставинами та були спрямовані на переоцінку доказів, що за статтею 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін.
Читайте також іншу важливу позицію ВС, згідно якої недієздатна особа автоматично приймає спадщину без заяви нотаріусу.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
