Спадкування під час війни: у ВП ВС звернули увагу на ключові правові позиції для нотаріусів

Суддя Великої Палати ВС Ольга Ступак в рамках всеукраїнського онлайн-заходу з підвищення професійного рівня нотаріусів звернула увагу на висновки Верховного Суду щодо питань зміни черговості спадкування, недійсності заповітів та спадкування грошових активів.

Вона відзначила, що питання вирішення спадкових спорів набуло особливої актуальності в умовах воєнного стану. Через зростання кількості смертей під час війни збільшується й кількість відкритих спадкових справ, що веде до зростання кількості спорів у цій сфері. Законодавець, намагаючись оперативно реагувати на викликані війною обставини, неодноразово вносив зміни до ЦК України, уряд ухвалював постанови щодо порядку оформлення спадкових справ. Водночас зміни не завжди були вдалими й іноді самі по собі ставали додатковим джерелом спорів.

Лекторка наголосила, що оформлення спадкових справ за своєю природою є позасудовою процедурою, яка належить до компетенції нотаріусів. І лише у випадках, коли таке оформлення в позасудовому порядку неможливе, учасники спадкових правовідносин звертаються до суду. При цьому, за словами судді, інколи звернення до суду використовують як спосіб уникнути нотаріального оформлення спадщини, що породжує дискусійне питання про межі судового втручання в діяльність нотаріусів: чи має суд обмежуватися вирішенням виключно тієї частини спору, яка виникла, залишаючи нотаріусу можливість завершити оформлення спадкової справи, чи може давати нотаріусам певні вказівки своїм рішенням.

Ольга Ступак звернула увагу також на значення практики ВС для правозастосування. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки ВС щодо застосування норм права є обов'язковими для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а суди першої та апеляційної інстанцій зобов'язані враховувати правові позиції, сформульовані судом касаційної інстанції. Суддя зауважила, що запроваджена в Україні внаслідок судової реформи 2016 року модель фактично сформувала квазіпрецедентне право, і сьогодні важко уявити суб'єкта правозастосування, який міг би повністю ігнорувати висновки ВС при тлумаченні тієї чи іншої норми.

Суддя також звернула увагу на зміни черговості спадкування, коли на спадщину претендують особи, які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без реєстрації шлюбу. За загальним правилом такі особи є спадкоємцями четвертої черги, хоча фактично перебували у відносинах, подібних до шлюбних.

Лекторка зазначила, що зміна черговості спадкування можлива в позасудовому порядку, якщо є згода спадкоємців тієї черги, яка закликається (через нотаріально перевірений договір). Якщо згоди немає, то необхідно звернутися до суду. У разі спору основною вимогою позову має бути саме вимога про зміну черговості та надання права на спадкування, а встановлення факту проживання однією сім'єю є підставою такого позову. Такі висновки містяться в постанові ВС від 21 січня 2026 року у справі  № 172/356/24. 

Тож суддя порадила нотаріусам за відсутності згоди спадкоємців роз'яснювати претенденту на спадщину право звернутися до суду, а після ухвалення судового рішення про зміну черговості здійснювати оформлення спадкових прав з урахуванням цього рішення.

У постанові ВС від 17 вересня 2025 року у справі № 758/2359/18 розглянуто питання про припинення права на спадкування після розірвання шлюбу. В ній ідеться, що шлюб, у разі його розірвання судом, припиняється в день набрання чинності відповідним рішенням суду, незалежно від реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Особа, шлюб з якою було розірвано за рішенням суду, що набрало законної сили до моменту відкриття спадщини, не входить до кола спадкоємців першої черги за законом, оскільки на момент відкриття спадщини не перебувала в шлюбі зі спадкодавцем.

Стосовно недійсності / нікчемності заповіту Ольга Ступак звернула увагу на постанову ВС від 25 червня 2025 року у справі  № 129/859/20. Позивачка просила визнати недійсним заповіт її бабусі, оскільки він не відповідає волі спадкодавиці, яка його не підписувала, не проживала за місцем посвідчення заповіту. Суд вказав, що право на оспорення заповіту має особа, чиї спадкові права або інтереси цей заповіт порушує. За відсутності в заповіті положень про позбавлення права спадкування спадкоємців за законом та неприйняття спадщини спадкоємцем за заповітом такий заповіт не створює перешкод для спадкування майна спадкоємцями за законом.

Також лекторка навела висновки ВС щодо спадкування майна, яке не належало спадкодавцю; про те, що заявлення вимоги про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину є неналежним способом захисту; стосовно кола близьких родичів при посвідченні заповіту; щодо непідписання заповіту та ін.

Водночас суддя акцентувала на деяких висновках ВС, зокрема щодо повернення коштів, які були безпідставно набуті спадкодавцем і після його смерті перейшли до спадкоємців; спільної сумісної власності осіб, які проживали однією сім’єю без шлюбу; спадкування банківського вкладу та процентів; права спадкоємця на кошти, незаконно видані банком; заповідального розпорядження; пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.

Відтак, суддя сформулювала кілька узагальнюючих тез.

По-перше, спадкові спори належать до найскладніших категорій справ і потребують значних часових та матеріальних витрат, зокрема через те, що майже всі такі справи проходять усі три судові інстанції, а іноді й повторні цикли розгляду. Тому лекторка закликала нотаріусів активніше використовувати можливості позасудового врегулювання спорів.

По-друге, вона наголосила на ролі нотаріуса у тлумаченні заповітів. Оскільки першими суб'єктами тлумачення є самі спадкоємці, нотаріус має сприяти досягненню ними спільного розуміння змісту заповіту, щоб уникнути необхідності судового тлумачення.

По-третє, щодо заповітів, посвідчених на тимчасово неконтрольованих територіях, зміст яких невідомий, суддя визнала право нотаріуса на власний розсуд за наявності правової невизначеності, що триває значний час, здійснити оформлення спадкових прав попри ризик подальшого оскарження.

По-четверте, суддя зазначила, що нотаріус зазвичай не залучається до спадкових справ як відповідач або третя особа. Однак за наявності такого статусу його фахові пояснення можуть допомогти суду у вирішенні спору.

Окремо суддя звернула увагу на проблему отримання судами копій матеріалів спадкових справ. Їх відсутність неодноразово ставала підставою для скасування судових рішень, тому суди мають орієнтувати заінтересованих осіб на самостійне виготовлення копій за власний кошт.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.