З початку повномасштабного вторгнення Росії Фонд Говарда Дж. Баффета надав Україні понад 1,3 мільярда доларів допомоги. Цього року він планує витратити ще кілька сотень мільйонів задля прискорення гуманітарного розмінування та відновлення інфраструктури, а також підтримки фермерів, тяжкопоранених військових та дітей.
За масштабом і кількістю напрямів підтримки американський фонд Баффета став найбільшим благодійником в Україні. Його внесок у відновлення країни перевищив вклад деяких держав ЄС. Нині це провідний благодійний фонд із США та Європи у підтримці українців.
Говард Баффет, 71 рік, — американський підприємець, фермер та філантроп. Він є сином одного з найбагатших і найуспішніших інвесторів світу — 95-річного Воррена Баффета. Його батько заснував і очолював міжнародну холдингову компанію Berkshire Hathaway, активи якої охоплюють компанії від Apple та Bank of America до страхових фірм, операторів енергетичного ринку й авіаліній.
Суспільне поспілкувалося з молодшим Баффетом на полях Конференції з відновлення України у Гданську. 25–26 червня там зібралися близько 5 000 урядовців, представників бізнесу, фінансових установ та міжнародних організацій, аби погодити нові проєкти й підписати угоди.
Говард Баффет приїхав на конференцію, оскільки відновлення України є нині, по суті, одним із головних завдань його фонду.
Сімейні традиції філантропії
Саме батько дав Говарду — своєму середньому синові — кілька уроків, що змінили його життя. Один із перших настав тоді, коли Воррен Баффет купив синові ферму. Той мав сплачувати батькові орендну плату з повного доходу від господарства. Мета полягала в тому, щоб прищепити Говарду дисципліну, терплячість і відданість справі.
Говард також успадкував від батька сімейну традицію філантропії. Разом із нею прийшло чітке розуміння: інвестиції слід здійснювати лише після того, як безпосередньо на місці переконаєшся в їхній доцільності. Сьогодні молодший Баффет каже, що інвестує у мир в Україні.
«Це не благодійна діяльність. Тобто, зовні так може виглядати, але правда полягає в тому, що ми інвестуємо в майбутнє України. Ми віримо в Україну», — наголошує філантроп.
З початку російського вторгнення Говард Баффет фактично живе між двома країнами. За цей час він 26 разів відвідував прифронтові та прикордонні райони. За його словами, це не було для нього важким, адже раніше він вже бував у зонах конфліктів по всьому світу. Там він допомагав фермерам, підтримував молодь і робив художні фотографії, щоб зберегти пам’ять про ті події.
Філантроп визнає, що деякі знімки, зроблені ним в Україні та в інших країнах, надто болісні. «Я зробив певні фотографії, які мені попросили не використовувати, бо вони були надто натуралістичними», — каже він. Свою пристрасть до фотографії він пояснює так: «Я думаю, що одній фотографії важко по-справжньому щось змінити. Але мені здається, що фотографії покликані тримати все живим у свідомості людей».
Для Говарда фотографія є також інструментом пізнання людей та їхнього досвіду. «Саме так я знайомлюся з людьми, які можуть розповісти мені більше про те, що відбувається», — додає він. Втім, для його команди це створює додаткові ризики безпеки. Одного разу поблизу лінії фронту Баффет і його супровід були змушені ховатися від російського обстрілу.
Українські друзі та проєкти
Єдина хрещена дитина Говарда Баффета — українська дитина. Загалом сьогодні серед його близьких друзів чимало українців. З багатьма з них він познайомився вже після початку війни.
Воррен Баффет, чий статок перевищує 300 мільярдів доларів, колись зауважив: мірилом успіху людини є не сума її грошей, а кількість людей, готових сховати її в разі смертельної небезпеки. Саме в таких ситуаціях по-справжньому перевіряються дружба, довіра та взаємоповага. За словами сина інвестора, його стосунки з українськими друзями — саме такі.
«Мені здається, вони зробили б усе можливе, щоб захистити мене і допомогти мені — і я б зробив те саме для них», — каже Говард. «Щоб мати змогу так сказати, багато чого має скластися — адже потрібно довіряти людям, поважати їх і вірити в них».
Нинішні проєкти в Україні докорінно відрізняються від роботи, яку команда Баффета виконує в інших країнах, зазначає він. В інших місцях у них зазвичай було достатньо часу, щоб вивчити проблему, обдумати рішення, спланувати його реалізацію та поступово виконати намічене. Все робилося крок за кроком. В Україні ситуація інша.
«Тут ми реагуємо на події, що відбуваються просто зараз. Ми не можемо планувати це наперед. І таких інвестицій ми раніше не здійснювали», — пояснює Баффет. «Наприклад, тут ми вперше будуємо міст, бомбосховища. Зазвичай — це не те, чим ми займаємось».
Ще один приклад нетипових завдань — відновлення друкарського комплексу «Фактор-Друк» у Харкові, одного з найбільших у Європі. 23 травня 2024 року російська ракета С-300 вдарила по палітурному цеху. Семеро працівників загинули, 16 отримали поранення. Близько 50 000 книжок було знищено.
«Ми зробили це не тому, що вирішили підтримати видавничу галузь. Ми зробили це, бо це був напад Росії на українську культуру. Це був напад на дитячі книжки — спроба відібрати їх у дітей. Це був напад на українське суспільство», — пояснює Говард, описуючи критерії відбору проєктів.
Серед інших прикладів — проєкти фонду в Бучі, реалізовані після звільнення міста від російської окупації. Фонд Баффета допоміг відбудувати зруйновану вулицю Вокзальну. У тому ж місті за підтримки американського філантропа відкрито центральну кухню для шкільного харчування. Вона готує корисні гарячі страви для понад 10 000 школярів.
Крім того, у червні 2025 року фонд надав українським прикордонникам інженерне обладнання.
Говард наголошує, що саме безпосереднє спілкування з українцями допомогло йому побачити потенціал країни. «Відколи ми приїхали сюди, я б сказав, що самі українці відповідальні за значну частину наших інвестицій — адже це неймовірна країна», — зазначає американський філантроп.
Серед його знайомих в Україні є, зокрема, військові з ампутаціями. Його фонд підтримує «Superhumans» — центр протезування, реконструктивної хірургії та реабілітації для людей, постраждалих від війни.
Це коло спілкування у поєднанні з поїздками до України дає йому розуміння того, яка саме допомога потрібна людям і де вона необхідна. У 2023 році Говард Баффет вирушив із Харкова до села Борова, розташованого за 10–20 кілометрів від лінії фронту. Попри зруйновані Росією будинки та суцільні руйнування, він думав насамперед про людей, які колись тут жили, — про їхні звички, спогади, відчуття дому і майбутнє.
«Їдеш через села і міста. Все зруйновано — церква, школа, підприємства, будинки. Говард Баффет переконаний: наслідки війни Росії проти України торкнуться не лише українців та європейців. Вони вплинуть на майбутні покоління в усьому світі. У цьому контексті він доволі критично оцінює готовність своєї країни — Сполучених Штатів — протистояти сучасним загрозам безпеці. «Вся наша країна не готова до тієї війни, яка ведеться між Україною і Росією. Ми не готові протистояти тому виду дронової війни, що тут розвинулася, а вчитися цьому слід саме у України», — вважає він. Часто я навіть не думаю про те, як фізично все відбудувати. Я думаю про сім’ю, яка змушена була покинути свій дім, про богослужіння, яких більше ніколи не буде. Куди підуть люди на ці служби? А діти, які більше не можуть вчитися у школі, — де вони? Чи є в них усе необхідне?»
На думку Говарда Баффета, його країна також має бути залучена до надання Україні гарантій безпеки після завершення війни. «Більшість американців підтримують Україну. У нас склалася політична ситуація, яка дає дещо інші результати, але я можу сказати вам: американці розуміють, що Росія — наш ворог. Вони розуміють, що Україна бореться за свою свободу та демократію — так само, як ми це робили 250 років тому», — підсумовує Говард Баффет.
Він переконаний: після відновлення Україна має шанс стати однією з провідних країн Європи та збагатити її своїми інноваціями й досвідом.
Від лінії фронту до ферми
Наразі фонд Баффета планує нові проєкти в Україні у партнерстві з місцевими організаціями. Паралельно з філантропічною діяльністю Говард Баффет особисто займається фермерством.
«Скільки б я не робив і чим би не займався, я завжди хочу мати змогу навесні сісти в сівалку і посіяти кукурудзу, а восени — сісти в комбайн і зібрати врожай».
В Україні Баффет також має справи, пов’язані з фермерством. Один із комбайнів, наданих його фондом у рамках програми Victory Harvest, був уражений дроном — це сталося на Сумщині. Наступного дня під обстріл потрапив ще один комбайн, уже на Харківщині.
Тому серед найближчих планів Говарда Баффета — не лише зібрати врожай кукурудзи на полях Іллінойсу, а й вирішити, чи варто встановлювати захисні сітки та системи радіоелектронної боротьби на деякі з наданих ним комбайнів, що нині працюють поблизу лінії фронту.