США виграють перегони ШІ, але програють у безпеці: чому Вашингтон і Пекін мають домовитися

США та Китай можуть не встигнути домовитися про запобіжні заходи у сфері штучного інтелекту, перш ніж розвиток цієї технології створить серйозні ризики. Про це пише оглядач Девід Ігнатіус у статті для The Washington Post.

На його думку, Вашингтон зосередився на технологічному лідерстві, тоді як механізми контролю за розвитком ШІ залишаються недостатньо узгодженими. Китай, своєю чергою, формує централізованішу політику у цій сфері. Однак обидві країни мають причини обговорювати ризики, адже наслідки появи дедалі потужніших систем можуть виходити за межі економічної конкуренції.

США прагнуть лідерства, але не мають узгодженого підходу до безпеки ШІ

США зберігають сильні позиції в розробці передових систем штучного інтелекту завдяки компаніям, серед яких Anthropic та OpenAI. Водночас, за оцінкою Ігнатіуса, американська політика безпеки ШІ є менш послідовною, ніж стратегія технологічного розвитку.

Керівники технологічних компаній, зокрема Даріо Амодей з Anthropic і Сем Альтман з OpenAI, виступають за певні обмеження, державний нагляд та механізми саморегулювання. Однак адміністрація президента Дональда Трампа переважно наголошує на необхідності перемоги США в глобальних технологічних перегонах.

Міністр фінансів США Скотт Бессент підтримує пріоритет технологічного лідерства та бере участь у діалозі з Китаєм щодо ШІ.

Ігнатіус вважає, що американській адміністрації бракує скоординованого підходу до управління ризиками. На його думку, добровільні зобов’язання технологічних компаній поки не забезпечують достатньо конкретних гарантій безпеки.

Наприкінці вересня Трамп зібрав керівників провідних технологічних компаній для підписання добровільної декларації щодо саморегулювання. Проте, як зазначає оглядач, документ містив небагато конкретних механізмів реалізації.

Китай намагається поєднати розвиток ШІ з контролем

Китайський підхід до штучного інтелекту значною мірою визначається централізованою державною політикою. Голова КНР Сі Цзіньпін формує загальний стратегічний курс, а представники уряду координують його реалізацію.

За словами Ігнатіуса, китайські посадовці дедалі частіше обговорюють ризики ШІ, хоча переважно розглядають їх крізь призму державних інтересів і національної безпеки.

Колишній аналітик американського уряду з питань Китаю Пол Тріоло пояснює, що Пекін не прагне протиставляти безпеку технологічному прогресу. Натомість китайська модель передбачає розвиток дедалі потужніших систем із можливістю державного втручання, коли цього потребують політичні інтереси або національна безпека.

Водночас централізоване управління не означає автоматичного усунення всіх ризиків. Питання полягає в тому, наскільки ефективно державні інституції здатні виявляти небезпеки та реагувати на них.

Чому Вашингтон і Пекін можуть бути зацікавлені в переговорах

Попри стратегічне суперництво, США та Китай мають спільний інтерес у запобіганні небезпечним інцидентам, пов’язаним зі штучним інтелектом.

Колишня посадовиця Агентства національної безпеки США Енн Нойбергер вважає, що масштабна угода між країнами малоймовірна. Однак вони могли б погодити обмежений набір рекомендацій із безпеки та створити експертний канал для обговорення потенційно небезпечних випадків.

Такий механізм міг би стати першим кроком до обміну інформацією про ризики без необхідності домовлятися щодо всіх аспектів регулювання ШІ.

Пол Тріоло також наголошує, що метою переговорів не обов’язково має бути укладення всеосяжного договору. Практичнішим результатом могли б стати погоджений протокол реагування та створення відповідних інституцій усередині обох держав.

Чи зможуть США та Китай домовитися про правила

Можливість обговорити безпеку штучного інтелекту може з’явитися під час запланованої зустрічі Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна в китайському Шеньчжені. Однак сам факт переговорів ще не означає, що сторони досягнуть домовленостей.

Ігнатіус проводить паралель із контролем над ядерними озброєннями у 1960-х і 1970-х роках: великі міжнародні домовленості нерідко починаються з обмежених заходів, які поступово створюють основу для ширшої співпраці.

Водночас штучний інтелект має особливість, що ускладнює прогнозування його розвитку: майбутні системи можуть отримати здатність удосконалювати власні інструкції та виконувати дедалі складніші завдання. Це підсилює аргумент на користь завчасного обговорення запобіжних механізмів.

США та Китай можуть наблизитися до технологічного паритету

Питання безпеки розгортається на тлі конкуренції за технологічне лідерство. За даними дослідження Bloomberg, про яке повідомляло ZN.UA, до 2030 року США та Китай можуть наблизитися до спільного лідерства в розробці великих мовних моделей, хоча жодна країна не обов’язково матиме перевагу в усіх напрямах.

Американські компанії можуть зберегти перевагу у створенні передових моделей, тоді як Китай має сильні позиції в оптимізації програмного забезпечення та впровадженні ШІ з меншими витратами.

Паралельно США та Китай формують власні технологічні альянси, а інші держави намагаються співпрацювати з обома сторонами й не опинитися поза глобальним розвитком ШІ.

На думку Ігнатіуса, головний виклик полягає не лише в тому, хто швидше створить потужніші системи. Не менш важливо, чи встигнуть держави виробити практичні правила, які допоможуть запобігти небезпечним наслідкам їхнього використання.