Сто кілограмів ягід за день: родина з Волині вирощує майже два гектари малини (фото)
Серпневе сонце піднімається над Угриничами, а Валерій і Тетяна Ющики вже на полі. Довгі ряди малини, що розкинулися на майже два гектари, потопають у зелені. Для родини Ющиків серпень – не час відпочинку, а місяць, коли праця триває від раннього ранку й до вечора.
Про їхню сімейну справу пише видання «Нове життя».
На гілках рясніють достиглі ягоди, а в повітрі стоїть солодкий аромат стиглої малини. На вітрі легенько шелестить листя, руки вправно перебирають гілля, зриваючи достиглі ягоди. Відерця швидко наповнюються, а попереду – ще десятки рядків.
Поки ми розмовляємо, господарі не припиняють роботи, бо ягода не чекатиме. Якщо сьогодні її не зібрати, вже завтра вона може перестигнути.
– Зараз вибираємо раз у кілька днів, бо ще не вся достигла. Але скоро почнеться масовий збір, тоді виходитимемо щодня. Просто не встигаємо охопити всю площу, – каже Валерій Ющик.
Нині в господарстві – 1 гектар 80 соток малини. Половина плантації вже плодоносить другий і третій рік, решта – молоді насадження, які висадили восени. Найбільше тут росте сорт «Полана», який господарі вважають найурожайнішим. Для себе вирощують ще «Джоан Джей» та «Маравіллу».
Та ще п’ять років тому на цьому місці росла картопля.
– Картоплею зараз займатися невигідно і дуже тяжко. Треба тоннами її носити, вантажити. Подумали, що малина буде трохи легшою фізично. Але вже потім зрозуміли, що і тут легкої роботи немає, – усміхається господар.
Починали з кількох сотень саджанців. Щороку площу збільшували, на власному досвіді вчилися доглядати за рослинами, переймали досвід інших ягідників, багато читали інформації в інтернеті. Тепер уже вони мають власний досвід, хоч наголошують, що й досі кожен сезон приносить нові уроки. Адже вирощування малини – це не просто збір ягід. Найбільше роботи, так би мовити, залишається поза кадром.
Ще навесні кущі потрібно підживити, кілька разів прополоти, обробити від хвороб. Якщо міжряддя можна пройти технікою, то біля кожного куща бур’яни виполюють лише вручну.
– Збирати ягоди навіть цікаво. А от від весни до врожаю постійно сапати – це справді важко. Ми тут фактично живемо. Провели воду, поставили будку, облаштували крапельний полив, – розповідає пані Тетяна.
Цього року роботи додала й погода. Спершу малину прихопили весняні морози, через які вона довго не могла піти в ріст. А згодом настала аномальна спека.
– Тоді доводилося поливати і вдень, і вночі. Бувало, що о 12 ночі їхав вмикати помпи. Інакше малина просто вигоріла б, – згадує Валерій.
У розпал сезону родина за день може зібрати близько ста кілограмів ягоди. Урожай здають заготівельнику, який приїжджає безпосередньо в село.
Важко уявити, як із такою площею господарі впоралися б самотужки. Тому поруч із батьками щодня працюють і діти – донька Віталіна, яка цього року піде до одинадцятого класу, та син Віталій, майбутній дев’ятикласник.
– Вони завжди допомагають. Ми трохи їм платимо, бо ж діти збирають гроші на власні мрії. Але вони й самі розуміють, що це наша спільна справа, – кажуть Ющики.
Утім, малиновий сезон для цієї родини починається не першим. Перед ним є ще один – чорничний.
Цьогоріч упродовж трьох тижнів Ющики щодня їздили до лісу збирати чорницю. О п’ятій ранку вже вирушали з дому, до полудня працювали в лісі, а потім поверталися і їхали доглядати власну плантацію.
– Було непросто. Але ми не звикли сидіти без роботи. Закінчили чорницю – почалася малина, – усміхається господиня.
Праця на землі для Ющиків – це не просто робота, а стиль життя, у якому немає вихідних. Навесні – посадка й догляд, на початку літа – чорниця, у серпні та вересні – малина. А вдома ще чекає теплиця з огірками та помідорами, цього року посадили й кілька грядок кавунів, як зазначив господар, вирішили спробувати для цікавості.
Серпневе сонце поволі сідає, й на полі вже завмирає рух. Робочий день добіг до свого завершення, тож нарешті можна видихнути та перепочити, а завтра все повториться знову: ранній підйом, дорога на плантацію і нові обсяги роботи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: