Столяр із Рівненщини пішов у ЗСУ та виготовляє боєприпаси для дронів

19-11-2025 16:58
news-image

Анатолій Матящук із Березнівщини у мирному житті був майстром по дереву. У військовому житті він — колишній прапорщик, сапер, а зараз — боєць взводу БпЛА, який виготовляє боєприпаси для дронів. 

Його історію розповіли у 104 бригаді тероборони ЗСУ "Горинь".

У 3 батальйон "Поліська Січ" 104-ої бригади Сил ТрО ЗСУ "Горинь" він прийшов уже з досвідом і зі своїм позивним, який носив ще у цивільному житті.

«По батькові я Петрович. І ютуб-канал мій столярний так називався — “Столяр Петрович”. Тому прижилося», - ділиться Анатолій 

Його шлях у війську почався задовго до сучасної війни. Спочатку була строкова служба, потім — навчання й отримання звання прапорщик. Але згодом його вибір був на користь сім’ї й мирної роботи.

«Служив у Києві, на Рибальському. Потім одружився, треба було будувати сім’ю — пішов у цивільне. Дерево, меблі, своя справа», - додав Петрович.

На початку війни його не взяли через багатодітність і проблеми зі здоров’ям. А у 2022-му він прийшов у перший день:

«У військкомат я прийшов зразу. Через стан здоров’я відправили у ДФТГ. А потім вирішив: досить сидіти вдома — підписав контракт, пройшов співбесіду в 104-ту».

У взводі він починав без профільного досвіду:

«Саперку не знав зовсім. Хлопці навчили, показали. Плюс школа саперів. Потім уже пішли завдання, робота».

Коли війна почалася змінюватися, вони з побратимом створили майстерню — тепер там виготовляють боєприпаси для дронів:

«Під різні задачі — різні боєприпаси. Десь маленький, десь великий. Є рецептура, але ми її підлаштовуємо. Точність тут вирішує все. Грам не туди — і може бути біда».

За час служби він побував у Торецьку, Очеретиному, Запорізькому та Сумському напрямках. Каже, що найважче було під Очеретиним:

«Нас кинули в бій серед ночі. Своє працює, чуже працює. Все летіло туди, де ми. Задачу зробили, контузію отримав, але всі живі».

Петрович тридцять років у шлюбі, має 4 дітей та онука. 

«Дружина — це моя опора. Діти підтримують завжди. Щодня зранку плюсик, ввечері плюсик — щоб знали, що я цілий», - ділиться Анатолій.

Він не засуджує "ухилянтів". але крім одного випадку:

«Хочеш не йти — не йди. Але не треба негативу. Просто сиди тихо і роби свою роботу».

Источник: ITV