Стосунки між Києвом та Вашингтоном потеплішали
США знову поводиться як союзник України: новий етап відносин чи тимчасове зближення, і чого чекати від цієї співпраці далі?
Нещодавно в Білому домі відбулася чергова зустріч президентів США та України - Дональда Трампа та Володимира Зеленського. Зустріч пройшла за зачиненими дверима, проте з обох боків її оцінюють, як позитивну. Про що домовились президенти та чи буде потеплішання довготривалим?
Переговори за зачиненими дверима
Змістовної інформації про переговори між президентами США та України не дуже багато, водночас обидві сторони запевнили пресу, що вони були вдалими.
“Велика честь зустрітися з Президентом України Зеленським. Обговорили багато питань. Зустріч пройшла дуже добре!”, - прокоментував президент США Дональд Трамп.
Своєю чергою президент України Володимир Зеленський сказав, що сторони обговорили різні ідеї, які можуть допомогти.
“Обговорили з президентом ліцензії на виробництво перехоплювачів для Patriot та деякі інші ідеї, які можуть допомогти”, - наголосив український президент.
За словами керівника Офісу Президента Кирила Буданова, разом з американськими партнерами маємо чітке розуміння необхідності якнайшвидшого та справедливого закінчення війни. Домовилися про інтенсифікацію переговорного процесу на всіх рівнях.
За даними джерел Deutsche Welle, переговори Трампа та Зеленського мали практичний характер. Один із високопосадовців України розповів виданню, що основну увагу сторони приділили поверненню дипломатичного процесу в активну фазу.
Наступним кроком може стати візит до Києва спецпредставників президента США Стіва Віткоффа і Джареда Кушнера. Для української сторони такий приїзд став би важливим політичним сигналом. Із лютого 2022 р. вони жодного разу не відвідували Київ, хоча за цей час неодноразово приїжджали до Москви.
Візит президента до Конгресу та “пекельні санкції”
Ще одним пунктом програми українського президента став Конгрес США. Там група сенаторів від Республіканської та Демократичної партій повідомила про досягнення угоди щодо законопроєкту, який передбачає розширення санкцій проти Росії та Ірану.
“Ми з гордістю оголошуємо про досягнення угоди щодо законодавства, яке має зупинити покупців російської нафти й газу від фінансування воєнної машини Путіна та продовжити обмеження, що позбавляють іранський режим можливості підтримувати тероризм і розвивати свою ядерну програму,” - йдеться в спільній заяві сенаторів-республіканців і демократів.
Законопроєкт, розроблений за участі покійного сенатора Ліндсі Грема, передбачає посилення економічного тиску на Росію у разі її відмови від чесних мирних переговорів з Україною. Головний механізм полягає у запровадженні вторинних санкцій та високих мит проти третіх країн, які купують російські енергоносії. За даними Reuters, максимальну ставку цих мит скоригували з початкових 500% до 100%, передбачивши пільги для держав, що поступово зменшують залежність від РФ. Під дію нових тарифів можуть потрапити як найбільші імпортери російського палива - Індія та Китай, так і країни з високою залежністю від постачань з Кремля, зокрема Словаччина, Угорщина та Азербайджан. Окрім митних обмежень, документ розширює санкції проти ключових секторів російської економіки: під удар потрапляють Центробанк РФ, провідні банки на кшталт “Сбербанку”, ВТБ та “Газпромбанку”, а також великі енергопроєкти на зразок “Ямал СПГ”, “Арктик СПГ” і “тіньовий флот” танкерів.
Повернулися до партнерських відносин
Українські політики та експерти дедалі частіше говорять про потепління у відносинах між Україною та США, відновлення справді союзницького партнерства й висловлюють стриманий оптимізм щодо подальшої співпраці.
“Повністю змінилася тональність заяв. І, відповідно, зараз двосторонні відносини України зі США виглядає набагато ближчими до реальності, ніж, наприклад, півтора року, рік чи пів року тому. Тоді США цілком серйозно вважали, що існує можливість за допомогою інструментів м’якої дипломатії вийти на якісь домовленості з Росією і водночас десь, можливо, жорсткіше реагувати на ініціативи України. Зараз усе повернулося до правильної парадигми”,- сказав Михайло Подоляк, радник Офісу президента України в коментарі телеканалу FREEДOM.
За його словами, зараз США повернулися до початкового, правильного меседжу: з Україною потрібно перебувати в партнерських відносинах. Це вкрай вигідно і з комерційного, і з технологічного, і з репутаційного погляду. На Росію, навпаки, необхідно чинити істотний тиск - або через санкції певного типу, або через збільшення мілітарної підтримки України.
Своєю сергою Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики каже, що на майбутнє у нас є поміркований оптимізм. За її словами, нехай краще буде поміркований оптимізм, ніж те, що ми чули від адміністрації Білого дому у 2025 р. та на початку 2026 р.
США ледь не втягнули Україну у війну з Іраном
Цікаво також, що після зустрічі Зеленського з Трампом, експерти заговорили про те, що Трамп хотів зробити з України союзницю у протистоянні з Іраном. Не випадково в той самий день Трамп зустрічався також з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху.
Водночас наразі коаліції не склалося.
“Моделювання складу антиіранської коаліції на даному етапі виводило “на табло” лише трьох учасників: Україну, Ізраїль та США. Але зустрічі Трампа у Вашингтоні з Зеленським та Нетаньягу завершилися без будь-яких конкретних результатів. Чому Трамп “здав назад”? Найімовірніше, не захотів потрапляти в залежність від своїх партнерів з огляду на нечисленний склад коаліції”, - вважає Олексій Кущ, експерт аналітичної компанії “Об'єднана Україна”.
На його думку, мале число учасників коаліції - це ознака занепаду гегемона: під його прапорами у війні з Іраном могли опинитися лише Ізраїль та Україна, і це могло остаточно “відвернути” від США монархії Затоки, які дуже ревниво ставляться до посилення в їхньому регіоні інших гравців. Тому Трамп і “здав назад”. Але восени він спробує провести в Лондоні установчий з’їзд нової великої антиіранської коаліції.
Для України навіть на краще, що коаліція не сформувалася, адже нам не варто ще більше загострювати й без того складні відносини з Іраном - союзником Москви.
Вікторія Хаджирадєва