Стріляють у весну.. Вона ж цвіте..
Дерева виривають із корінням .
Стирають наше щастя золоте..
Вбивають українське покоління..
Віддалено спостерігає світ..,
Бо ж сатану бояться зачіпати..,
він хоче знищити увесь наш рід..
Ми ж сіємся і будем проростати..
Поміж каміння, в морі, між вітрів..,
Між ураганів, лютих буревіїв..
Бо в нашій крові сила козаків..,
Ви ж забирайтесь геть, повзучі змії..
Я вірю, що Бог зглянеться на нас..
І справедлива буде кара- плата..,
Який страждальний України час..,
Які ж страшні діяння того ката..
Настане свято – той Великий День..
Ісус воскресне, на престолі стане..
І милістю благословить людей..
Війну зупинить і загоїть рани…
Оксана Карп’юк