Студент заявив, що в ТЦК погрожували втопити його та змусили відмовитись від відстрочки: що вирішив суд
Чоловік мав чинну відстрочку від мобілізації через навчання, однак після зустрічі з представниками ТЦК написав заяву про відмову від неї та того ж дня опинився у військовій частині. Згодом він звернувся до суду, стверджуючи, що підписав документи під фізичним і психологічним тиском. У ТЦК наполягали: чоловік сам захотів служити.
Однак Волинський окружний адміністративний суд встановив, що відстрочку ніхто не скасовував у передбаченому законом порядку, а добровільність написання заяви не підтверджена. У результаті суд визнав мобілізацію незаконною та зобов’язав військову частину звільнити чоловіка зі служби.
Чоловік мав відстрочку, але його мобілізували після заяви про відмову
Як встановив суд, позивач із листопада 2021 року до червня 2024 року проходив строкову військову службу. Після її завершення він продовжив навчання.
На момент спірних подій чоловік навчався на другому курсі денної форми у Фаховому коледжі Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая за спеціальністю «Інженерія програмного забезпечення».
В електронному кабінеті «Резерв+» містилася інформація про оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
23 червня 2026 року чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини. Того ж дня наказом командира його зарахували до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Проте позивач наполягав, що мобілізація була незаконною, адже на момент призову він мав чинну відстрочку.
Заява про відмову від відстрочки: що стверджував чоловік і що відповіли у ТЦК
За словами позивача, 23 червня приблизно о 16:00 невідомі особи із застосуванням фізичного примусу помістили його до автомобіля, не надавши можливості пред’явити документи про відстрочку.
Чоловік стверджував, що неодноразово повідомляв про навчання та наявність відстрочки. Попри це, за його словами, його змушували написати заяву про відмову від неї та погодитися на мобілізацію.
Позивач також заявляв про фізичне насильство, психологічний тиск і погрози. Зокрема, він стверджував, що поблизу озера в районі села Струмівка на Волині йому погрожували фізичною розправою та вбивством шляхом утоплення.
За словами чоловіка, побоюючись за своє життя та здоров’я, він був змушений підписати документи.
У ТЦК виклали зовсім іншу версію подій.
Представники відповідача зазначили, що чоловіка зупинили для перевірки військово-облікових документів, однак він нібито відмовлявся їх показувати, використовував нецензурну лексику та мав ознаки алкогольного сп’яніння.
Після прибуття до мобілізаційного пункту посадові особи перевірили його дані в реєстрі та встановили наявність чинної відстрочки.
За твердженням ТЦК, саме чоловік поцікавився, чи може відмовитися від відстрочки та бути призваним на військову службу. Йому пояснили необхідність написання відповідної заяви, після чого він власноруч її склав.
Того ж дня позивач пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби.
Таким чином, ТЦК наполягав, що чоловік добровільно виявив бажання служити, а тому підстав для скасування мобілізації немає.
Чи можна відмовитися від оформленої відстрочки: що встановив суд
Розглядаючи справу, суд звернув увагу на принципову обставину: наявність оформленої відстрочки на момент мобілізації не заперечував навіть сам ТЦК.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову під час мобілізації не підлягають, зокрема, здобувачі освіти, які навчаються за денною або дуальною формою та здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий, у визначеній законом послідовності.
Суд зазначив, що належним чином оформлена відстрочка відтерміновує мобілізацію військовозобов’язаного на строк її дії та позбавляє районний ТЦК та СП права документально оформлювати його призов.
Водночас основним питанням у цій справі стало те, чи припинилася дія відстрочки після написання заяви про відмову від неї.
Суд проаналізував положення Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 16 травня 2024 року №560.
Зокрема, пунктами 59, 60 та 65 Порядку передбачено механізми скасування відстрочки, пов’язані з відсутністю або втратою законних підстав для її надання.
Суд наголосив, що припинення дії відстрочки має відбуватися у встановленому порядку, з ухваленням відповідного рішення уповноваженою комісією та повідомленням військовозобов’язаного.
Водночас Порядок №560 не передбачає такої підстави припинення відстрочки, як заява військовозобов’язаного про відмову від неї.
Крім того, посадові особи ТЦК не наділені повноваженнями самостійно скасовувати відстрочку на підставі такої заяви.
У матеріалах справи не було доказів того, що комісія ухвалювала рішення про скасування відстрочки позивача або що йому направлялося відповідне повідомлення.
Отже, суд дійшов висновку, що відстрочка в установленому порядку скасована не була і на момент призову залишалася чинною.
Суд оцінив медичні документи та обставини написання заяви
Окремо суд дослідив питання добровільності відмови від відстрочки.
У матеріалах справи №140/9323/26 містилася заява про кримінальне правопорушення від 26 червня 2026 року, а також медична довідка, в якій зафіксовано забій грудної клітки справа та інші ушкодження.
У довідці було зазначено, що травма сталася 23 червня 2026 року о 16:00. Серед обставин її отримання містився запис про побиття працівниками ТЦК.
Водночас суд спеціально звернув увагу, що факт перевищення службових повноважень, застосування фізичного насильства чи заподіяння тілесних ушкоджень посадовими особами ТЦК у встановленому законом порядку не був доведений.
Запис про побиття в медичній документації був зроблений зі слів особи, яка звернулася по медичну допомогу.
Однак суд зазначив, що відсутність встановленого в належному порядку факту перевищення службових повноважень не виключає можливості врахування цих обставин разом з іншими доказами під час перевірки добровільності волевиявлення.
Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач під час написання заяви не діяв вільно та усвідомлено, а його волевиявлення не було сформоване без стороннього впливу.
Відповідно, заява від 23 червня 2026 року про відмову від відстрочки та добровільний призов не могла вважатися належним підтвердженням його добровільного наміру.
Чому суд не погодився з аргументом про незворотність мобілізації
Військова частина заперечувала проти позову, посилаючись, зокрема, на те, що процедура призову під час мобілізації є незворотною.
Однак суд розмежував ситуації, коли оскаржуються окремі порушення під час мобілізаційних процедур, і випадки, коли сам призов відбувся за відсутності законних підстав.
У своєму рішенні суд звернув увагу на постанову Верховного Суду від 5 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, на яку посилався відповідач.
На переконання суду, правові висновки у тій справі не були релевантними до цього спору, оскільки там ішлося про порушення під час проходження військово-лікарської комісії, а не про оскарження самого наказу про мобілізацію особи, яка мала чинну відстрочку.
Суд також врахував постанову Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, у якій підтверджено можливість звільнення особи з військової служби у зв’язку з визнанням протиправними та скасуванням наказів про мобілізацію і зарахування до списків особового складу військової частини.
Суд дійшов висновку, що скасування незаконного призову повинно забезпечувати реальне відновлення порушеного права, а не залишати людину у статусі військовослужбовця попри встановлену незаконність мобілізації.
Чому скасували також наказ командира військової частини
Суд пояснив, що наказ про зарахування чоловіка до списків особового складу військової частини був безпосереднім наслідком його призову.
Водночас командир військової частини зараховував позивача на підставі документів, які надійшли від ТЦК.
Тому суд окремо зазначив, що командир міг не допустити безпосередньо протиправної поведінки під час видання відповідного наказу.
Проте це не змінювало похідного характеру такого рішення.
Оскільки первинний наказ про мобілізацію був протиправним, наказ про зарахування особи до списків особового складу також підлягав скасуванню.
Суд виходив із того, що протиправне рішення державного органу не повинно породжувати подальших правових наслідків, які перешкоджатимуть відновленню прав людини.
Крім того, суд підкреслив, що звільнення у цьому випадку спрямоване на усунення наслідків незаконного призову, а не є самостійною підставою звільнення за статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи Волинський окружний адміністративний суд задовольнив позов чоловіка.
Зокрема, суд:
- Визнав протиправним та скасував наказ ТЦК від 23 червня 2026 року №446/3 у частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення його до військової частини.
- Визнав протиправним та скасував пункт наказу командира військової частини від 23 червня 2026 року №179 про зарахування позивача до списків особового складу.
- Зобов’язав військову частину прийняти рішення про звільнення чоловіка з військової служби, виключити його зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення.
Крім того, суд постановив стягнути на користь позивача судовий збір: 1 064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК та 2 129,92 грн — за рахунок військової частини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
